Не бачилися з початку війни: герої прем'єрного випуску проєкту "Дочекаюсь" — родина з Лозової

Сьогодні, 6 жовтня, на телеканалі "Дом" стартував новий проєкт власного виробництва — "Дочекаюсь" з Лілею Ребрик. Героями програми стають українці, яких після 24 лютого війна розучила з рідними та близькими людьми. І проєкт "Дочекаюсь" дає можливість довгоочікуваної зустрічі. До того ж для рідних людей героя чи героїні випуску ця зустріч стає сюрпризом, до якого протягом програми готує Лілія Ребрик.

Героїнею першого випуску стала 34-річна Ірина Жиліна з міста Лозова Харківської області, яка здолала 2 тисячі кілометрів, аби вперше після 1 березня побачитися зі своїми батьками — Наталією та Миколою.

"Ракети — це страшно, але страшніше, якщо окупанти зайдуть до нас"

Лозова зазнавала обстрілів з перших днів війни. Ірина з батьками та своїми двома дітьми — 15-річною дочкою Дашею та 6-річним сином Тимофієм — рятувалися від російських снарядів у льоху, в якому ще прабабуся Ірини ховала своїх дітей під час Другої світової війни.

"Пам'ятаю ранок 24 лютого. Ракета пролетіла над нами. Вибухи. Перші два прильоти. Я Тимофія штовхаю під стіл, Даша падає на нього і прикриває собою. Страшно було. У мене була паніка, бо я виросла на розповідях бабусі про війну. Я металася по кімнаті, намагалася збирати речі й не розуміла, що мені потрібно… Побігли до батьків, у них приватний будинок…. Ракети — це страшно, але страшніше, якщо окупанти зайдуть до нас. І щоночі ми боялися кожного шереху, ми з мамою спали по черзі", — згадує Ірина.

А потім їй зателефонувала подруга: "До Лозової їдуть танки. Їдь". І 1 березня Ірина зважилася на від'їзд із дітьми, батьки залишати рідну оселю відмовилися.

"Тато — він чоловік, він намагався стримуватися. Але я ніколи не забуду його очей. Очі побитого собаки. Коли ти втрачаєш усе, коли руйнується твій світ. З мамою ми дуже плакали. Я ж із батьками ніколи не розлучалася, мені було страшно за них, я ж не розуміла, як буде, що буде. Дуже боялася, що більше їх не побачу", — ділиться Ірина.

Вона з дітьми вирушила до Чехії, бо тут уже два роки на заробітках був чоловік Діма. Тому їхати було куди.

"Я дуже прив'язана до батьків, дуже прив'язана. Ми телефонували щодня. Мені дуже було важко без них. Дуже хочеться побачити батьків, провести з ними хоч трохи часу, обійняти їх. І знову побути маленькою донькою", — каже героїня програми "Дочекаюсь".

"Рубіновий" ювілей

Ірина приїхала до Лозової таємно від батьків, щоб разом із Лілею Ребрик підготувати їм сюрприз. До того ж жінка вперше пропустила річницю весілля Наталії та Миколи, а цього року 17 липня у них 40-річчя подружнього життя. Найбільшим бажанням Ірини було обійняти батьків та привітати з "рубіновим весіллям", а також подарувати їм незабутній день сюрпризів.

Спочатку героїня "Дочекаюсь" зателефонувала батькам немов із Чехії та попросила прийти до студії місцевого телеканалу, де нібито мали зняти сюжет про 40-річчя їхнього подружнього життя.

Наталія та Микола, які нічого не підозрюють, вирушили на зйомки. На телеканалі їх зустріла Лілія Ребрик.

"Я тут завдяки вашій доньці Ірині. Вона опублікувала пост про вашу річницю і хоче подарувати вам незабутній день, який би ви згадували ще 40 років", — пояснила Лілія.

Батьки одразу пішли на контакт. Микола Борисович розповів про свою сім'ю, що старший син — "наша гордість".

"А другою народилася донька — красуня моя. Я вважаю, що вона — подарунок долі… Донька для мене — найдорожча людина у світі. Тільки не бачилися з березня…", — зі сльозами, що навертаються на очі, говорить чоловік.

Батьки Ірини повідомили, що одним із знакових для них місць у місті є Будинок культури. Тому першою точкою зйомки нібито сюжету про подружжя став Будинок культури.

Колись одна з центральних будівель Лозової, сьогодні — це свідчення воєнних злочинів Російської Федерації.

"Коли батьки мої познайомилися, тато грав у вокально-інструментальному ансамблі при Будинку культури. І коли я була маленькою, мені тато співав українську пісню "Донечка". Гадаю, якщо тато її почує біля нашого БК, він її впізнає та згадає про мене", — ділиться задумом Ірина.

Вона домовилася з місцевим саксофоністом виконати цю композицію. Але Миколі Борисовичу знадобилися додаткові підказки, щоб впізнати мелодію.

А весілля вже Ірини та Дмитра святкували у ресторані "Прага" — це був черговий натяк для батьків. До того ж саме тут увечері має відбутися довгоочікувана зустріч.

Вдень герої проєкту вирішили відвідати лаунж-зону закладу, щоб випити кави. А також тут на Наталію та Миколая очікувала чергова підказка. Так, коронною стравою Ірини завжди були пиріжки.

"Я дуже часто готувала пиріжки. Просто дзвонила батькам: приїжджайте, забирайте. Мама у нас головний бухгалтер, і вона пиріжки не робила", — пояснює героїня програми.

Зараз Ірина також приготувала пиріжки й заздалегідь принесла до ресторану, щоб їх подали батькам. І ця підказка спрацювала.

"Хороші пиріжки. Ми востаннє їли пиріжки, коли Іра була, — десь 27-28 лютого. Іра у нас швидко пече пиріжки. Мої найулюбленіші — з капустою", — ділиться Наталя.

"А я все люблю — які приготує, такі і їм", — додає Микола.

А після ресторану на батьків Ірини чекала фотосесія. Перша професійна фотосесія у їхньому житті.

Зустріч

Увечері Лілія Ребрик знову зустріла Наталю та Миколу в ресторані. Зачіпка, яку озвучили батькам, — Ірина хотіла їм подарувати святкову вечерю з приводу "рубінового весілля".

Наталя та Микола згадували найяскравіші моменти подружнього життя за ці 40 років, а також ділилися враженнями про сьогоднішній день. І, звісно, згадували про Ірину. Микола показав фотокартку доньки, яку він завжди носить із собою.

"Пам'ятаю 24 лютого. Вибухи. Снаряди рвуться. До нашого будинку трохи не долітало. Ірина каже: я така, що пішла б у тероборону. Ми їй: у тебе діти, куди? Настав момент, і ми сказали їй: треба їхати... А ми залишилися, у нас же собака, кіт, все в нас до цього було добре... Коли прощалися з Іриною та онуками — всі плакали... Іра теж плакала, але нас заспокоювала: це все колись скінчиться, і все буде гаразд... Війна — це така несправедливість. А найстрашніше — діти гинуть", — кажуть Микола та Наталя.

А після Лілія Ребрик звернула увагу: "А ви помітили, що у нас стіл накритий на чотирьох людей? Тому що для вас є особливий сюрприз". І в цей момент до зали зайшла… Ірина.

"Нам, українцям, інколи так мало треба для щастя — просто щоб вся родина була разом. І сьогодні на одну таку щасливу родину стало більше. Я вірю, що зовсім скоро всі українці повернуться додому. Я вірю, що той, хто чекає, — той обов'язково дочекається", — закінчила перший випуск проєкту "Дочекаюсь" його ведуча Лілія Ребрик.

Дивіться проєкт "Дочекаюсь" з Лілею Ребрик на каналі "Дом" щочетверга о 21:00, а також на сайті та на YouTube-майданчику каналу "Дом".