На одній сцені з Coldplay дитячий хор Color music з України — як це було: інтерв'ю з керівницею колективу Оленою Петриковою

Дитячому хору Color music із міста Дніпро нещодавно вдалося заспівати на одній сцені з культовими музикантами — британським гуртом Coldplay.

Художня керівниця та диригентка колективу Олена Петрикова в інтерв'ю у програмі "Ранок Вдома" розповіла, як їй вдалося організувати новий дитячий хор для дітей-біженців у Німеччині, зібрати своїх учнів із Дніпра та виступити на одній сцені зі знаменитостями.

Ведучі — Анастасія Касілова та Костянтин Октябрський.

— Розкажіть, як став можливим такий виступ? Хто на кого вийшов? Як вдалося взагалі виступити разом?

— По-перше, ми мали мрію. Це мрія всього нашого великого колективу, який вже давно став популярним на YouTube. Ми мріяли заспівати разом. І хоча озвучували таке бажання, ніколи не уявляли, що це може колись статися.

У вересні кожен творчий колектив добирає музичний репертуар. Саме тоді у гурту Coldplay вийшла нова пісня My Universe. У цей момент ми побачили, що незабаром буде світовий тур гурту. І тоді наша сім'я, мої діти, мій чоловік — ми вирішили, що обов'язково маємо на ці концерти потрапити. Тоді в нас з'явилася мрія побачити цих зірок, щоби почути наживо ті пісні, які ми переспівуємо. У листопаді ми придбали квитки на концерт у Польщі. І гадки не мали, що щось у нашому житті так кардинально може змінитися, що може наступити такий страшний час, як війна.

На мій день народження 5 листопада ми придбали квитки на Coldplay. Вони в мене, до речі, досі є. І так ми йшли до цієї мети. Потім разом із хором почали розучувати пісні та зрозуміли, що діти ходять та співають композицію My Universe. І тоді з чоловіком вирішили зробити ще один кавер, бо діти дуже люблять цю пісню.

І в той момент, коли ми почали працювати над цією піснею, побачили, що вона співається двома мовами: англійською та корейською. На той момент ми вже мали дружні стосунки з корейськими режисерами, зі студією звукозапису. І зрозуміли, що для нас немає нічого неможливого: ми заспіваємо і англійською, і корейською.

Але також вирішили, а чому б і третю мову, нашу рідну, українську, не ввести в цей кавер. Але подумали, що було б непогано все ж таки офіційно отримати дозвіл від гурту Coldplay. До цього ми вже мали зв'язок із цією групою.

2021 року в нашому колективі захворіла дівчинка Віра Осипенко на лейкемію і тоді ми всім світом, усією Україною збирали гроші на її лікування. І вирішили написати листа Coldplay. Нам допомагала і міська рада Дніпра, і всі мешканці міста, всієї України. Тоді музиканти вперше нам допомогли: перерахували гроші на лікування нашої дівчинки.

І ось зараз, коли у нас виникло питання, щоб отримати дозвіл на офіційну кавер-версію з українським текстом, ми вже не мали жодних перешкод. Ми вже прямо писали Філу Гарвею (творчий директор гурту Coldplay — ред.).

Ми постійно підправляли український текст, переклад. Дуже важливо, щоб переклад українською збігався з перекладом корейською мовою. І ця пісня, цей реп українською було схвалено. Так ми почали створювати кавер. Далі постійно підтримували зв'язок із менеджером Coldplay.

А коли почалася війна, я їм говорила про ці страшні події. Наші діти виявилися розкиданими по всій Європі.

І коли в березні загинув мій двоюрідний брат у Маріуполі, ми зрозуміли, що ця війна настільки близька, настільки страшна, що забирає рідних. Війна не шкодує нікого: ні дітей, ні дорослих. І було ухвалено рішення виїхати. Найстрашніше було їхати в нікуди з рюкзаком, з двома дітьми, з паспортом України, бо навіть у дітей не було закордонних паспортів.

Ми добиралися до Німеччини. Я приїхала спочатку до Зальцгіттера завдяки одній дівчинці з хору, яка вже була на той момент у цьому місті.

Потім я приїхала до міста Брауншвейг. Насамперед пішла до собору, бо душа моя не знала спокою. Мені потрібне було якесь спілкування з вищими силами. Можливо, я хотіла почути якісь відповіді. І я побачила, що у цьому соборі співає дитячий хор. І зрозуміла, що не просто так прийшла туди.

Я одразу підійшла до керівниці цього дитячого хору. Незважаючи на те, що я ніколи не мріяла бути навіть у Німеччині. Не знала німецької, але завдяки перекладачу запитала, що це за хор, чи можу я хоча б просто приходити та слухати дітей. Виявилося, що Елька Ліндеман — керівниця найбільшого дитячого та юнацького хору в Німеччині. Пізніше ми зустрілися та обговорили можливість занять для українських дітей-біженців.

Я знала, що вже у Брауншвейгу було понад дві тисячі зареєстрованих українців. За кілька тижнів я організувала новий дитячий хор. Це близько 25 дітей біженців із Києва, Вінниці, Донецька, Житомира, Кривого Рогу, Дніпра. То була зустріч рідних дітей. Ми ніби тільки познайомилися, але всі разом відчували біль, який пережив кожен.

Через деякий час ми вже мали постійні заняття з дітьми, наш хор зміцнювався. Я ще раз поговорила з керівницею німецького колективу та сказала: чи можемо ми провести благодійні концерти? У нас 14 дітей приїхало з країн Європи та 18 дітей приїхали з Дніпра для того, щоб провести благодійні концерти заради України. Тобто це була найголовніша мета.

Потім, коли ми про це почали говорити, нас підтримало керівництво міста. Ідея за один вечір виникла. А за тиждень ми вже знали, скільки родин готові прийняти українські сім'ї.

А потім я згадала, що незабаром концерт Coldplay. І я написала ще Філу Гарвею, що не можу приїхати до Польщі, тому що у нас концерти благодійні тут, у Німеччині. Він сказав, що це добре, тому що 10 числа вони будуть у Берліні. І нас усіх запросили. Ось так все і сталося.

Спочатку не було жодного слова про виступ. І ми не мріяли, не думали, що виступатимемо разом із Coldplay. Ми їхали на концерт побути саме глядачами.

Але нам сказали, що ми запрошені на дві години на саундчек. І лише тоді ми зрозуміли, що щось має статися, але все ж таки до останнього розуміли, що все вирішує режисер, ухвалює рішення Кріс Мартін. Для дітей це був великий подарунок, тому що вони навіть не мріяли бути на живому концерті.

— У вас була єдина репетиція? Як вона відбувалася?

— Звісно, ​​репетиція була. Ми повторювали наші пісні, але діти 4 місяці не співали. А коли ти бачиш справжню зірку, коли бачиш стадіон… Там уміщалося близько 70 тис. глядачів.

Нас запросили, щоб поспілкуватися, сфотографуватися, взяти автографи. І ми вийшли спершу на стадіон, нас провели. Запитали, яку пісню ми можемо заспівати. На саундчеку ми співали Something just like this.

Наш кавер My Universe на сьогодні вже налічує 76 млн переглядів на YouTube. Ми також його заспівали.

Ці емоції, які нам подарував Кріс Мартін та вся команда? — це на все життя. Це таке здійснення всіх надій, така гарна точка, але, можливо, з продовженням. І наші благодійні проходили вже після концерту Coldplay. Діти були так заряджені емоційно. Вони були такі сильні у своєму загальному дусі.

Тобто у нас була й своя українська програма. Ми спочатку заспівали "Заспіваймо пісню за Україну", виконали Гімн України, а також пісню "Обійми", яку разом з дітьми розучували онлайн під час війни.

Головною метою наших концертів було говорити світові, що війна не закінчилася, вона триває. Ми говорили про те, скільки розкинуто наших сімей по світу, скільки батьків залишилося в Україні.

Це, я вам скажу зі свого власного досвіду, не відпочинок. Це виживання. Але ми віримо, що війна закінчиться. Віримо, що повернемося додому, що ми разом із нашими дітьми зустрінемося та ще раз заспіваємо пісню "Обійми". Але вже у нашій вільній Україні.