Медіаграмотність як боротьба з пропагандою: "Официальный разговор" із заступником глави ОП Юрієм Костюком

Медіаграмотність стає одним з пріоритетів української влади. Водночас із необхідністю розвивати у громадян навички критичного мислення й перевірки інформації держава має намір боротися з фейками та дезінформацією — для цього створено та презентовано Міжнародний центр протидії дезінформації. Про це розповів заступник голови Офісу президента України Юрій Костюк у програмі "Официальный разговор" телеканалу "Дом".

— У контексті інформаційної безпеки головне питання — як Україна може протистояти російській пропаганді?

— Безумовно, це дуже складне питання. Його можна розділити на два напрями.

Перший напрям протидії російській пропаганді — тактичні кроки. Це інструменти, які могли б дозволити державі швидко реагувати на інформацію, яка з'являється.

А інформація поширюється дуже швидко, в величезному обсязі. Як казав Черчіль, поки брехня облітає всю планету, правда лише одягає штани, щоб її наздогнати. Але будь-які інструменти реагування, якими швидкими та ефективними вони б не були, не гарантують того, що ця ж фейкова інформація не з'явиться на інших ресурсах, не буде поширюватися далі.

Але у держави повинні бути ці інструменти.

Другий напрям протидії пропаганді — треба розвивати у громадян певні навички з роботи з інформацією.

Щоб людина розуміла, як відрізнити фейк від нефейка, що таке першоджерело, чому треба шукати кілька джерел, чому так важливо читати не лише заголовок. Ми всьому цьому лише вчимося. І Україна тут не виняток, тому що весь світ бореться з дезінформацією.

Донедавна багато з нас не знали, хто такі "тролі", хто такі "боти". І лише зараз розуміємо, що якщо у людини в Facebook-профілі немає її фотографії або постійно постять фото якихось котиків, то, ймовірніше, це нереальна людина, якої не існує. Прекрасно пам'ятаю себе, коли я з цими "людьми" років п'ять-шість тому дуже активно сперечався, щось доводив, думаючи, що це дійсно реальні люди.

Тому розвиток навичок з роботи з інформацією — дуже важливий напрям. Без цього жоден інструмент держави не буде ефективним.

— У контексті формування навичок зупинімося на медіаграмотності. Як бачать цю роботу в Офісі президента?

— Насамперед, про це говорив президент, — поява в шкільній програмі такого предмету або курсу.

Є прекрасний закордонний досвід — фінська модель. Фіни ще раніше нас зрозуміли, хто у них сусід. І почали дуже активно розвивати медіаграмотність, інформаційну культуру, інформаційну гігієну.

Але з цього боку ми ж говоримо не лише про новини, ми ж схильні до дуже багатьох проявів дезінформації. Наприклад, ті ж аферисти, які телефонують людям з приводу нібито заблокування банківської картки. Це велика система, в якій людина може бути схильна до різних загроз.

— Школи — це добре. Але є ще категорія людей похилого віку.

— Сьогодні Міністерство цифрової інформації вже і з цього боку активно працює на чолі з Михайлом Федоровим. Вони випускають цикл навчальних серіалів на різні теми. Зокрема й із теми медіаграмотності. У проєктах беруть участь багато відомих особистостей, зірок, яких саме любить старше покоління, і які їм простою мовою пояснюють, як боротися з дезінформацією, як боротися з пропагандою.

Крім того, ми самі повинні такі речі роз'яснювати своїм батькам, бабусям і дідусям. Я, наприклад, протягом тривалого часу бився над тим, щоб пояснити батькам, що таке сайти-одноденки з такою шахрайською інформацією, дезінформацією. Як правильно перевіряти інформацію. Й однаково іноді батьки питають: ось ходять чутки… Де ви все це читаєте? Я ж пояснював вам, що є надійні джерела інформації, ось звідти потрібно отримувати інформацію, а все інше потрібно перевіряти, не довіряти. Це складний процес.

Тобто кожна людина, не чекаючи державних політик, може вже це робити на своєму рівні.

— Дезінформації дуже багато. І коли ви запитуєте у батьків, де вони знаходять цю інформацію, повірте, вона просто валиться. Це таргет. Вони потрапляють до таргінггрупи, й їм забезпечують цей потік інформації... А якщо говорити про протидію телевізійній російській пропаганді — у цьому недостатньо громадянської самосвідомості, тут потрібна дійсно допомога держави...

— Вважаю, що не можна упускати такий інструмент протидії в цій війні, як російську мову. Що боротися з російською пропагандою потрібно не лише українською, а й російською мовою.

І ми можемо це робити як всередині країни, так і для великої російськомовної частини діаспор з колишнього Радянського Союзу, які проживають в Ізраїлі, Німеччині, Австралії, в багатьох інших країнах. З ними теж потрібно комунікувати саме цією мовою.

Читайте також: Як працюватиме Центр протидії дезінформації, розповів Данілов (ВІДЕО)

Знаєте, ми — дуже емоційна нація, дуже емоційне суспільство, і нам іноді це заважає. Й іноді цим користуються наші вороги. Мені здається, нам потрібно іноді ці емоції просто "відключати" й "включати" здоровий прагматизм, і зрозуміти, що інформаційна війна з Російською Федерацією вже почалася. Так, вона триває в умовах нерівного фінансування. Але вона почалася, як поєдинок. Не як футбольний матч, який стартує одночасно для обох команд, коли вони в рівних складах, на рівних умовах... Тривалий час нас взагалі не було на цьому полі. Адже до активної стадії інформаційної війни Росія перейшла ще у 2014 році.

— А почалася у 2000-х...

— Якщо не раніше. Можливо, на початку 2000-х, в середині 1990-х. Були часи, коли у нас, власне, був один державний канал і на кілька годин з'являвся "1+1". А російські телеканали були завжди. Тому можна сказати, що це почалося у 1990-х роках.

Тому є частина аудиторії, до якої ми сьогодні вже не достукаємося українською мовою. Але ми повинні з ними працювати, означає, російською мовою.

— Чи є у держави фінанси на таке протистояння?

— Так, ми перебуваємо в нерівних умовах, ми — в абсолютно несумірних бюджетах. Так, ми повинні збільшити бюджет на визначені цілі. Але ми також повинні розуміти, що ніколи у нас не буде таких мільярдних бюджетів [як у Росії]. Зі зрозумілих причин.

Який вихід з цієї ситуації? Лише креатив, лише нестандартні рішення.

Усім відомо, що бюджет виборної кампанії президента Зеленського був одним з найменших, напевно, в історії країни порівняно з іншими знаковими кандидатами. Ми діяли просто іншими способами. Хоча проти нас так само працювала велика інформаційна машина. Але коли ти залучаєш фантазію, креатив і небайдужих людей, все це можна побороти. Думаю, російська пропаганда тут не виняток — все це можна перемогти.

— Чи можемо ми покладатися на допомогу європейських і світових партнерів у питанні протидії російській пропаганді?

— Ми можемо покладатися. Крім того, цю допомогу надають, є підтримка громадському мовникові, різноманітним програмам.

Але підтримка нам потрібна ще і в іншому контексті. В контексті створеного Міжнародного центру протидії дезінформації. Адже початкова ідея, що цей центр працює не лише для України і на території України. Це світовий офіс, просто він розташований саме в Україні. Чому? Тому що саме Україна найбільше від цього постраждала, саме Україна знає вже багато шляхів, як цьому протидіяти.

Читайте також: Чи не стане Центр протидії дезінформації органом цензури, пояснили в партії "Слуга народу"