Маніпуляції з темою гуманітарної допомоги в ОРДЛО: інтерв'ю з представником Червоного Хреста

Помощь Красного Креста в "ДНР". Скриншот видео: youtube.com

З 2014 року в Україні у зв'язку з озброєним конфліктом на Донбасі сотні тисяч людей опинилися на межі гуманітарної катастрофи. Міжнародні організації, волонтери з початку війни й досі допомагають людям долати наслідки конфлікту. Від відбудови зруйнованого житла, постачання продовольства і чистої води до підтримки у відкритті бізнесу.

Допомогу не припиняють доставляти й на непідконтрольну Україні територію. Медіа так званих "Л/ДНР" чомусь приховують ці факти, розповідаючи лише про російські гумконвої. Чому так відбувається і яку допомогу отримують жителі з обох сторін лінії зіткнення — розбиралися журналісти програми "На самом деле: Донбасс" телеканалу "Дом"і коментує ситуацію представник Міжнародного комітету Червоного хреста в Україні Олександр Власенко.

Коли гуманітарка — не тільки політика

У серпні 2014 року — в розпал бойових дій та хаосу — Донбас опинився на межі гуманітарної катастрофи. Тоді до регіону прибули перші гумконвої від різних організацій. Всередині — найнеобхідніше: продовольство і засоби гігієни. Але в медіа "Л/ДНР" показували лише допомогу Росії. Вони цілеспрямовано викреслюють з переліку допомогу від інших країн і організацій.

"Саме Росія організовує один за іншим конвої гуманітарної допомоги, саме Росія надає іншу допомогу цим людям. І Росія буде це продовжувати робити, бо якщо не Росія, то більше нікому це буде робити", — заявляв прессекретар президента РФ Дмитро Пєсков.

"Медіаманіпуляції з гуманітарною допомогою — це не рідкість в такого роду конфліктах. Це зрозуміло. Бо коли люди виснажені, коли вони знаходяться в екстремальних умовах, то гуманітарка стає елементом політичного впливу. Хто дає гуманітарку — той хороший. Хто не дає — той поганий. Тому вони хочуть показати, що вони хороші", — коментує аналітик "Донецького інституту інформації" Віталій Сизов.

Причому російські гумконвої, які перетинають кордон України незаконно і в обхід всіх необхідних процедур перевірки, не мали абсолютного значення. Наприклад, допомога, надана за весь час Гуманітарним фондом Ріната Ахметова — 135 тис. тонн. МНС Росії — 85 тис. тонн.

"На початкових стадіях конфлікту була дуже важлива допомога гуманітарного фонду від одного з олігархів. Причому, його ім'я там теж фактично під забороною. Хоча усі в Донецьку знають, що ми отримували гуманітарку з емблемою фонду олігарха, який, можливо, теж мав якісь політичні цілі, надаючи цю допомогу. Але його ім'я теж під забороною. І не дивно, що міжнародні місії, які надають величезну допомогу, теж під негласною забороною", — продовжує Сизов.

Минуло 7 років, а наслідки конфлікту продовжують негативно впливати на життя людей. За даними ООН, понад 3 млн жителів регіону, які проживають по обидва боки лінії зіткнення, потребують допомоги, але отримують її не всі.

"Ми надаємо системну допомогу для 1,4 млн осіб в різних секторах — водопостачання, харчування, санітарії, житла, а також послуг із захисту своїх прав", — перелічив Ігнасіо Леон Гарсія, очільник Управління з координації гуманітарних питань ООН в Україні.

Ситуацію ускладнила пандемія COVID-19. Деякі населені пункти стали недоступні через карантин, як, наприклад, Семигір'я Донецької області. Що знаходиться всього за 30 км від лінії зіткнення.

"З доступом до послуг нас, звичайно, коронавірус прихопив з усіх боків. Через це ми стали більш ізольовані, й навіть доступ до харчових продуктів обмежився дуже сильно", — говорить Наталя, мешканка Семигори.

"COVID-19 дав додатковий тиск на гуманітарну систему, виникли нові проблеми, з якими ми допомагаємо впоратися. Проблеми з водою і санітарією, а також з медикаментами та іншими пов'язаними з цим питаннями. Але також ми посилюємо наші програми, щоб забезпечити наявність апаратів ШВЛ в лікарнях ", — розповідає Ігнасіо Леон Гарсія.

Різні міжнародні організації — ООН, Червоний Хрест, USAID, ACTED, недавно створений Український гуманітарний фонд та інші — також надають колосальну підтримку населенню Донбасу. На допомогу виділяють мільйони доларів. Але на непідконтрольній території про неї знають тільки ті, хто безпосередньо її отримував. У телевізорі — тиша: ні як її отримати, ні як вона реалізовується.

"Йде планова дискредитація всіх інструментів міжнародного співробітництва. А проте ці країни допомагають людям і допомагають безоплатно. І деякі критичні сектори закривають. Тут би, звичайно, логічно поставити питання самопроголошеній владі, яку контролює Росія: а що, власне кажучи, ви зробили для того, щоб зробити життя людей нормальним? ", — говорить аналітик Віталій Сизов.

Надавати допомогу на підконтрольній території міжнародним організаціям легше — є більше можливостей, більше партнерів, готових співпрацювати. І якщо по той бік блокпостів мова йде виключно про гуманітарні проєкти, то на підконтрольному Донбасі це ще й проєкти сталого розвитку — громадам допомагають стати самостійними в питаннях забезпечення базових потреб людей.

Наприклад, в прифронтовій Мирненській територіальній громаді з основних проблем — дороги та водопостачання.

"Сьогодні на балансі самого селища Мирний 9 колодязів. З них тільки в одному колодязі є вода. Колодязі глибиною до 25 м, а води немає майже взагалі. Якість питної води у нас дуже погане", — розповідає, голова Мирненської селищної ради Микола Лавренюк.

"Для селища Мирний була виділена матеріальна підтримка на поліпшення систем водопостачання та водовідведення. Зокрема, по одній з вулиць прокладуть новий водогін, який дасть можливість людям мати доступ до централізованого водопостачання", — відзначає менеджер проєкту Wash від ACTED Руслан Гапонюк.

"Завдяки організації "Карітас" нам був спроєктований, побудований та зданий в експлуатацію чудовий бювет, до якого люди можуть приходити й брати очищену воду. Ще нам сюди поставлять генератор 10 кВ, щоб в разі аварійного відключення світла у нас могли люди пити чисту хорошу воду", — додає Микола Лавренюк.

Гуманітарна французька організація ACTED коштами Українського гуманітарного фонду також покращує водопостачання в селах Бахчовик і Рясне.

"У Бахчовик ми виправимо ситуацію заміною насоса і труб, які йдуть у свердловину — це проблему ми вирішуємо повністю", — підтверджує директор комунального підприємства Андріївської селищної ради Олександр Байкалов.

І таких проєктів безліч — усі реалізуються донорськими внесками країн і організацій. Частини людей допомагають фінансово, комусь продовольством, інших підтримують на початкових етапах своєї справи, а хтось отримує доступ до таких базових речей, як вода. І це реальна допомога, яка йде кожен день.

На цьому тлі особливо цинічно виглядає допомога Росії — мало того, що простежується цілеспрямований піар, так ще й сама гуманітарна криза виникла через агресивні дії РФ. І знову "братська рука допомоги" ніщо інше, як ще один елемент пропаганди та гібридної війни.

Допомога Червоного Хреста

Про ситуацію з гуманітарною допомогою регіону в програмі "На самом деле: Донбасс" говорить керівник пресслужби делегації Міжнародного комітету Червоного Хреста в Україні Олександр Власенко.

Ведучий програми — Олексій Мацука.

— У чому специфіка надання допомоги на підконтрольній та непідконтрольній українському уряду території? У чому особливості потреб людей?

— Як такої різниці немає, оскільки люди, що живуть по різні боки від лінії зіткнення, мають однакові потреби. І ми намагаємося відповідати на ті потреби, які виникають у них. Вище в матеріалі йшлося про воду. І це прекрасний приклад того, як грубо кажучи, від проблем з водопостачанням по одну сторону лінії зіткнення страждають люди, що знаходяться по інший бік лінії розмежування. Бо труба водоводу неодноразово перетинає лінію розмежування — ці речі впливають на життя людей по обидві сторони лінії зіткнення.

— А де на Донбасі сьогодні найбільші гуманітарні проблеми? Які точки ви можете виділити в пріоритетності?

— Звичайно, чим ближче до так званої сірої зони, чим ближче до безпосередньо лінії зіткнення, тим більше проблем у людей. Особливо зараз в умовах пандемії, яка посилила проблеми, які були. Наприклад, це ускладнило транспортне сполучення, малонаселені пункти часто стають відрізаними від світу. Туди не ходить транспорт. Люди там починають більше покладатися на ті продуктові, гігієнічні набори, які ми привозимо.

Якщо ще рік тому ми прогнозували скорочення такого роду допомоги — надання продуктових і гігієнічних наборів, які були у нас для найуразливіших верств населення, які проживають саме в таких населених пунктах, — то через пандемію COVID-19 ці плани довелося згорнути.

Раніше ми надавали таку допомогу для трохи понад 21 тис. осіб, так і зараз така кількість мешканців отримують від у нас ці продуктові набори. І, звичайно, ось такі села в "сірій зоні", безпосередньо поблизу лінії розмежування, де залишилося до 20 жителів, в основному пенсійного віку, вони є най складними, і найбільш уразливими.

— Ми часто зустрічаємо інформацію, що Червоний Хрест ось-ось отримає доступ до місць незаконного утримання осіб на окупованих територіях. Чи є вже такий доступ?

— Поки немає. Але це, розумієте, коли процес часто не менш важливий, ніж результат. Хоча я розумію, що для родичів тих людей, які чекають від нас цього доступу, це навряд чи буде серйозним, вагомим аргументом, але дійсно діалог постійно ведеться. Для нас дуже важливо, що діалог, який ми ведемо зі структурами на непідконтрольних територіях, не зупиняється ні на один день. І я сподіваюся, що цей доступ ми таки отримаємо.

Крім того, що мова йде про доступ, мова йде ще й про інші речі, які ми продовжуємо робити. Це передача посилок, листів. У нас є своя спеціальна структура листа, який можна заповнити та передати людям, що знаходяться в місцях утримання під вартою у зв'язку з конфліктом на Донбасі.

Ми це все надаємо, і я сподіваюся, що наступним кроком буде те, про що домовилися в Берліні, про що домовилися на останній зустрічі Нормандської четвірки. І ми отримаємо цей доступ.

Прямий ефір