Украина наш дом

Лілія Ребрик та Ірина Хоменко: знайомство із новими ведучими "Ранку Вдома"

Ірина Хоменко та Лілія Ребрик. Фото: kanaldom.tv

Ведучий "Ранку Вдома" Костя Октябрський вирішив ближче познайомитися зі своїми новими співведучими та запросив їх у гості. Лілія Ребрик та Ірина Хоменко розповіли, що відчували 24 лютого, як борються зі стресом, а також відповіли на незвичайні запитання від Кості Октябрського.

Дивіться цікаву розмову ведучих у нашій студії та вмикайте "Ранок Вдома" щодня о 7:00 на каналі "Дом".

— Мої нові співведучі — Лілія Ребрик та Ірина Хоменко. Якщо ми з Лілею вже пропрацювали 5 днів, то ти, Ірина, — темна конячка. І перше запитання до тебе: хто ти, що ти, звідки ти до нас?

Хоменко: Я нова співведуча в "Ранку Вдома", тож будемо прокидатися разом, налаштовуватися на позитив, на гарний настрій, і найголовніше — пришвидшувати нашу перемогу, звичайно.

— Чим ти займалася до війни?

Хоменко:  Для кожної жінки найголовніше, чим вона може займатися, це бути мамою. У мене двоє прекрасних діток: Дамирчик, який ходить в третій клас, йому 7 рочків, і Аврора — їй 2 роки. Навчаю, забавляю малечу, до того була ведучою ранкового шоу, також акторка гумористичної студії "Мамахохотала", ну, і сподіваюсь, що дуже кохана дружина.

Ребрик: Це відчувається, це ж видно по очах, тому що закохана жінка завжди випромінює тепло, а це зараз так важливо для всіх нас, для українців. Я дуже сподіваюся, що ми з Іриною зможемо наповнити цю студію теплом, створити затишок, в якому, дійсно, люди захочуть прокидатися, вмикати "Ранок Вдома", робити собі чай чи каву, навіть дозволяти собі усміхатися інколи разом із нами. Ми будемо робити все можливе для цього.

— Дівчата, доволі актуальне питання: де ви зустріли перші дні війни?

Ребрик: Ми були разом з Ірою в перший день війни, 24 лютого. Я, як завжди, прокинулася о 4 годині ночі, щоб поїхати на ранковий ефір. Помила голову, накрутилася, така вау зачіска в мене була, сіла за кермо авто і поїхала. Приїхала десь о пів на п'яту, почала готуватися до ефіру… Тобто я можу сказати, що зустріла повномасштабне вторгнення, знаєш, цілком підготовленою — в мене були червоні губи та локони…

Хоча атмосфера три останні дні була такою, коли повітря можна різати.

Я пам'ятаю, що в мене був такий стрес, зрив — прямо під час ефіру 22 лютого (у цей день Росія визнала так названі "ЛНР" та "ДНР", — ред.). Я просто проплакала весь ефір, я не могла взяти себе в руки. Мене запитували: можливо, щось трапилося? Видно, це таке жіноче, інтуїтивне відчуття, як кажуть, воно не давало мені спокою, мені було дуже важко.

23 лютого я спробувала видихнути, опанувати себе, як я зазвичай роблю. Всі знають, наскільки я вмію знаходити позитив в будь-якій ситуації, а тут я думаю: що таке? Я просто розсипалася, просто відчувала якусь таку розгубленість, розпач.

23 лютого я зіграла виставу, останню мирну виставу… Символічно, що це був Чехов.

Після вистави прийшла додому, і мені дуже захотілося якихось смаків, якоїсь шкідливої їжі, таких, знаєш, смаків миру — кукурудзяні палички мені чомусь захотілося, якісь чипси. Я пам'ятаю, що я сиділа, щось їла, їла… І зараз, якщо відмотати назад, я розумію, якщо символічно говорити, це були такі смаки миру.

Хоменко: В мене дуже схожа ситуація. 24 лютого я прокинусь о пів на четверту ранку.

Напередодні, 21 числа, моєму сину в школі двоє однокласників сказали, що почнеться війна, що в їхню школу прилетять ракети, і мій син разом з усіма учнями помре.

І в вівторок і середу (22 і 23 лютого, — ред.) я сина раніше зі школи забирала, бо він почав погано почуватися — то в нього боліла голова, то очі пекли…

24 лютого рано-вранці їду за кермом на роботу, в мене пів бака бензину, я думаю: та, заправлюся після роботи. Приїхала на роботу, мені теж зробили мейк, я перевдягнулася, чекаю, коли ж мене заберуть, бо саме тоді я мала їхати на виїзну зйомку.

Ми спілкуємося з Лілечкою, і нам сповіщають, що почалася війна. І я спочатку не зрозуміла, я думала, що це якийсь злий жарт. Яка війна? Ми живемо в XXI сторіччі.

Ребрик: Ну, ми все пояснювали, і дітям пояснювали, що таке війна. І я, до речі, відчуваю, що я була не права, бо пояснювала теж дитині, що XXI століття, що цього не буде...

Хоменко: Я теж приїхала додому, зібрала дітей, ми виїхали до батьків чоловіка.

Пам'ятаю, я їхала з сином в машині — я за кермом, він поруч тримав кицьку, в пакетику тримав рибок, яких ми виловили з акваріума — і він обертається до мене і каже: "Мамо, який я щасливий, що я сьогодні не піду до школи". Я кажу: "Сонечку, радіти мало чому, почалася війна". А  він на мене дивиться і каже: "Як ти не розумієш, якби прийшов в школу, туди б влучила ракета, і я б помер".

І я зрозуміла, наскільки в цей момент нашим дітям потрібна допомога, що я не можу зламатися в цей момент.

Ще додам. Мені в цей день написало дуже багато людей з Росії, з якими я грала раніше у КВН (КВК, Клуб веселих та кмітливих, — ред.). І вони мені написали таке: мовляв, вибач, нам соромно, ми зараз пишемо усім, з ким ми грали з України у КВН, ми намагаємося щось зробити, але нас просто масово пакують в автозаки та вивозять.

На той момент в мене в соціальних мережах 26% були росіяни. Я до них звернулася, як могла. Звичайно, до мене налетіли боти, які почали розповідати, де ти була "8 років, коли [бомбили Донбас]"… Думаю, це всім нам писали.

— Є ще кілька запитань: ваші короткі рекомендації у боротьби зі стресом? Що допомагає боротись?

Ребрик: Що мене повертає до життя? Звичайно ж, дітки. Ти розумієш, що ти маєш бути корисною для них, насамперед, що ти повинна мати в собі сили. Тому що мама, яка несе сум, яка не може дати собі раду, яка постійно плаче — вона не несе ніякої користі дітям, і відповідно, родині, і воно все сиплеться.

А ворог того і прагне, щоб ми всі розсипалися. І коли ти це починаєш розуміти, то береш себе в руки та не відкладаєш своє життя на потім.

Наприклад, уроки. Я кажу: "Діано, тобі здається, що потім війна закінчиться, і ти почнеш з того місця, на якому закінчила?" А потім я розумію, що я так само жила за таким принципом — я поставила життя на паузу. І от коли прийшло це усвідомлення, ти починаєш приносити користь.

Дуже важливо не підганяти свої відчуття, а намагатися все прожити. Якщо відчуваєте розпач, коли немає сил, дозвольте собі це прожити, тому що людина не може постійно перебувати в стресі.

Хоменко: Я на 100% погоджуюсь. Я завжди вважаю, що щаслива сім'я — це тоді, коли щаслива, спокійна мама. Коли в тебе є діти, чоловік, ти навпаки повинна спіймати якийсь дзен, бути максимально заспокоєною, дарувати любов своїм діткам, батькам, чоловіку.

Я пам'ятаю слова матері Терези, яка казала: якщо ви хочете пришвидшити мир, підіть в свою сім'ю і любить її. Ми цим і займаємось.

—  Отже, ми з вами тепер будемо кожні 5 днів починати разом ранок, і хотілося б трішки щось дізнатися про вас. Короткий бліц. Отже, сова чи жайворонок?

Ребрик: Вже жайворонок.

Хоменко: Дятел. Я серйозно.

— Чай або кава?

Ребрик: Кава.

Хоменко: Чай.

— На сніданок яєчня або борщ?

Ребрик: Яєчня.

Хоменко: Каша.

— Спідниця або джинси?

Ребрик: Спідниця.

Хоменко: Зручний одяг.

— Пісня, яка зранку може підняти настрій?

Ребрик: Ластівки. Зараз просто дуже змінився плейлист українців, з'являються нові пісні, які не дають спокою, які змушують і плакати, й інколи взяти себе в руки та усміхнутися.

Хоменко: Ти знаєш, в мене всі пісні про Україну, от всі, абсолютно. 

Читайте також: Світлана Леонтьєва: Програма "Точка опори" допоможе пережити найскладніші випробування життя

Прямий ефір