Украина наш дом

"Лісове намисто", трипільський борщ і Пікассо: внутрішній туризм в Україні

Иллюстративное фото: dobovo.com

Продовжуємо цикл "Туристична Україна" телеканалу "Дом", в якому знайомимо українців з найцікавішими місцями для туризму країною. У сьогоднішньому матеріалі — 5 пам'яток, про які ви, можливо, ще не чули, і на які точно варто подивитися.

Рецепт з історією в 5 тис. років

Борщ за рецептом часів трипільської культури готують в Музеї народних ремесел, який знаходиться в селі Стадниця під Вінницею. У борщі за давнім рецептом немає звичних інгредієнтів, але вони й не потрібні. Їх замінюють дикі рослини.

"Картоплі тоді ще не було. Але було коріння. І корінь лопуха містить дуже велику кількість крохмалю. Тому він у борщі замінить картоплю абсолютно повноцінно", — говорить дослідниця подільської кухні Олена Павлова.

Замість картоплі підійде й корінь кульбаби. Капусту — замінять конюшина або кропива. А в якості приправи можна взяти деревій.

"Це цілюща рослина. Для тих, у кого захворювання шлунково-кишкового тракту. Ми його візьмемо — він нам замінить спеції. Він пікантний дуже. Трохи гіркуватий, він ідеально замінить перець", — розповідає Павлова.

Всі інгредієнти нарізують дрібними кубиками.

"Якщо збиратимете корінь лопуха, майте на увазі, що восени він більше крохмалистий, а навесні — цукристий. Тому що крохмаль має властивість перетворюватися на цукор", — пояснює гідеса.

Всі овочі й трави додають до м'ясного бульйону й на 15 хвилин ставлять до розпеченої печі. Прямо перед готовністю у борщ додають сирі курячі яйця.

Відвідувачка музею Олександра Ройлян родом з Молдови. У дитинстві щоліта проводила у Вінницькій області. Згадує, як її бабуся варила такий самий борщ.

"Моя бабуся, баба Ганна, вона ніколи не варила червоного борщу... Мабуть, бабуся також варила з кореня лопуха, а я не знала", — розповіла Ройлян.

Туристи, які дегустують борщ за старовинним рецептом, не відразу розуміють, що саме їдять.

"Дивлюся, є шматочки якогось кореня. Потім, якісь гілки, кущі. Ну, не знаю, якийсь набір з галявини... Дуже смачно. Ситно. Здається, ніби домашній борщ", — каже турист-дегустатор Максим Магляк.

Трипольському рецепту може бути більше 5-6 тис. років.

"Перший борщ не був червоним. Тому що буряк у нас з'явилася за часів Київської Русі. Оскільки трипільці за всіма дослідженнями вживали багато рослинної їжі, це означає, вони її вживали не в сирому вигляді", — розповідає гідеса.

Трипільський борщ планують зробити обласною гастрономічною родзинкою. І готувати його пропонують в самих незвичайних місцях. Для цього розробляють спеціальний кулінарно-історичний маршрут.

"Лісове намисто" Донецької області

У Ямпільському лісництві Донецької області зробили все можливе, щоб залучити туристів. Там організували захоплюючу еколого-пізнавальну екскурсію дендропарком. Під час неї можна дізнатися історію річки Чорний жеребець, спробувати джерельну воду й познайомитися з мешканцями парку.

Так, в Ямпільському лісництві два роки тому оселився 40-річний гусак Федір. Домашнього улюбленця передала його колишня господиня з Бахмута. Федір, як і інші, живе в окремому вольєрі й оточений постійною турботою. У парку зараз мешкає ще близько 35 видів тварин і птахів. Щорічно в парку справжній "бебі-бум" — популяції поповнюються новим потомством.

"Графіт і Кася — це альпаки, вони родом з Південної Америки. Вони живуть у природних умовах в гірській місцевості до висоти до 2,5 тис. м. Так що вони у нас американці. Носухи у нас, єноти, міні-кенгуру Беннета" , — розповів начальник Донецького обласного управління лісового та мисливського господарства Віктор Стороженко.

Ямпільське лісництво знаходиться на кордоні з Луганською областю. Його площа займає майже 8 тис. га. 10 років тому до Міжнародного дня лісів там була створена еколого-пізнавальна стежка "Лісове намисто". Щоб пройти її, відвідувачам знадобиться дві години.

"Стежка проходить уздовж річки Чорний жеребець. Це історична річка, дуже далека історія. І пережила багато воєн ця річка. Коли вона не була так зарегульована, вона, звичайно, більш повноводна, по ній кораблі турецькі плавали", — розповів Віктор Стороженко.

На території розміщено 12 перлин еколого-пізнавальної стежки. Її довжина складає більш ніж 2 км. Там можна спробувати джерельну воду, пройти еко-масажною доріжкою та побачити черепашачу затоку.

За словами директора державного підприємства "Лиманське лісове господарство" Олексія Приходька, плани на майбутнє — грандіозні: розвивати цей напрямок, створити музей природи та природокористування. Планують облаштувати стежки, закінчити новий парк.

Ямпільське лісництво відкрите цілий рік. Щоб пройти по екостежкою "Лісове намисто", приїжджає до 40 тис. туристів з усієї України.

Природный скалодром: вершины Херсонской области

Підкорювати скелі вчать туристів у селі Нікольське Херсонської області. Там знаходиться природний скеледром, який привертає велику кількість любителів активного відпочинку.

Туристи зупиняються в наметах на березі річки Інгулка. Насамперед початківці скелелази проходять теорію — вчаться в'язати вузли, користуватися карабінами й мотузками. І лише після цього вони відпрацьовують навики на практиці.

Головне в навчанні — безпека, зазначає турист Сергій Шиганян.

"Мотузка страхується нагорі. Людина висить на цій же мотузці, і я її страхую, коли вона забирається. Далі вже техніка тренувальна, щоб людина могла йти по скелях", — розповідає він про техніку навчання.

Основна складність — навчитися правильно розподілити навантаження. Найбільше навантаження в скелелазінні приходиться на ноги, а руки переважно виконують роль страховки, пояснює турист Олександр Синюк.

Висота скель у селі Нікольське досягає 10 м, тому це місце ідеально підходить для тренування початківців альпіністів. Раніше тут також проводили всеукраїнські чемпіонати, розповідає інструктор Микола Шумбасов.

"Тисячі людей лазили на цих скелях. Скелі дуже прості. Це ракушняк, який утворився, коли у нас було море. Потім відбулося зниження моря й залишилися такі черепашки. Вони дуже надійні. Тут лазять вже близько 30 років", — говорить інструктор.

Природний скалодром різноманітний за складністю маршрутів — деякі з них зможуть освоїти навіть діти. Сюди також приїжджають ті, хто альпінізмом не захоплюється — щоб насолодитися місцевими пейзажами.

Доїхати Никольских скель з Херсона можна на автобусі, машині, велосипеді, або на будь-якому вигляді водного транспорту.

Пархомовка: Пикассо, Репин и Малевич

Всього в 100 км від Харкова, в селі Пархомівка, понад півстоліття працює художній музей, в якому зібрана унікальна колекція творів мистецтва. Серед експонатів — оригінали робіт Пабло Пікассо, Казимира Малевича та Іллі Рєпіна.

Музей був організований на базі шкільного гуртка "Веселка", де сільський учитель історії Афанасій Луньов поставив перед собою завдання — прищепити дітям смак до мистецтва.

Місцева мешканка Ольга Куць згадує: вперше експозицію Пархомівського художнього музею побачила, коли їй було 6 років. Старші брати взяли її з собою на екскурсію до сільського гуртку.

Колекція почала поповнюватися, коли вчитель запропонував своїм учням писати листи художникам. Діти просили поділитися майстрів своїми роботами. Першим відгукнувся Володимир Фаворський. Протягом шести років він надсилав до музею свої картини. Учнів же відправляли до нього в Санкт-Петербург на майстер-класи.

Ідея привабила й інших. Художники та колекціонери почали з азартом надсилати свої роботи до Пархомівки. Колекція зібралася різнопланова: тут і ікони ХVIII-ХІХ століття, акварелі Івана Айвазовського, портрети пензля Іллі Рєпіна. Особливі експонати та гордість колекції — чотири роботи Пабло Пікассо.

"У нас і гості з Китаю були, Нідерландів, Америки, Німеччини. Багато хто приїжджає саме подивитися в нашому музеї Пікассо. Тому що, як вони кажуть, в Україні якщо треба Пікассо, то треба їхати в Пархомівку", — зазначає Олена Семенченко, директорка Пархомівського художнього музею ім. Афанасія Луньова.

Ще одна гордість Пархомівки — картини майстрів ХХ століття: Казимира Малевича та Василя Кандинського. Більш того, Малевич сам жив деякий час в цьому селі. Деякі відвідувачі до останнього не вірять, що бачать оригінали.

Сьогодні в музеї 12 залів, понад 7,5 тис. експонатів. І колекція продовжує поповнюватися. Тепер у дарунок музею свої роботи передають сучасні художники. Пандемія внесла свої корективи: кілька місяців музей був закритий. Але зараз знову готовий приймати відвідувачів і відкриває нові експозиції.

Свиржский замок: встреча впервые за 30 лет

У селі Свірж Львівської області вперше за 30 років Незалежності України відновили екскурсії для туристів. Офіційно відкрили нещодавно відреставрований Свірзький замок. Кам'яній споруді вже майже 500 років. Це місце вважають "перлиною" області.

Одна зі спроб відкрити Свірзький замок для туристів була зроблена 3 роки тому. Але це виявилося нерентабельним — масового напливу туристів не відбулося. Єдиними завсідниками замку стали червонокнижні кажани з населенням понад півтисячі особин.

"Взимку вони живуть у підземеллях, а влітку переселяються на дах. Це кажани, так званий червонокнижний вид малий підковоніс. В Європі їх близько 2,5 тис.", — розповіла екскурсоводка Христина Кундіра.

Фортеця була розкішним палацом в епоху пізнього ренесансу. До 1939 року замок перебував у приватній власності польських і австрійських дворян. Потім, у радянські часи, в будівлі розмістили адміністрацію колгоспу та школу для трактористів. Лише у 70-х роках палац перейшов до Союзу архітекторів. Тоді у ньому й провели часткову реставрацію.

Зараз першими відвідувачами замку стали туристи зі Львова.

Свірзький замок планують включити до туристичного маршруту "Золота підкова". До нього входять екскурсії по трьох замках: Олеському, Підгорецькому та Золочівському.

"Золочівський та Олеський відкриті всередині, вони з експозицією, там все зберіглося. Ми оглядаємо двір, а також інтер'єр. Підгорецький замок офіційно закритий на реконструкцію. Тут є й дуже розрекламований та один з найпопулярніших турів, й цікавить туристів своєю архітектурою. Власне, замки цікавлять і своєю історією, тому що там жили відомі знатні люди, дворяни", — розповіла працівниця турагентства Христина Петришин.

Свірзький замок чекає на повноцінну реконструкцію. Сподіваються, що це вдасться зробити наступного року в рамках державної програми "Велика реставрація".

Прямий ефір