Лещенко: Фірташ має стати наступним олігархом, за якого візьметься українська влада

Після матеріалу про доходи сім'ї Ріната Ахметова журналіст-розслідувач Сергій Лещенко для видання Kyiv Post підготував нову аналітику. Цього разу вона присвячена українському олігарху Дмитру Фірташу.

Наводимо повний текст публікації

Ряди олігархів порідшали

Останні три місяці клуб українських олігархів несе втрати. Дискваліфіковані два топ-гравці — Віктор Медведчук та Ігор Коломойський.

Медведчук, близький друг президента Росії Володимира Путіна, позбувся свого головного активу — медіазброї з трьох телеканалів. Вони дозволяли йому маніпулювати українським суспільством і зміцнити політичну міць партії "Опозиційна платформа — За життя". Наразі ж Медведчука регулярно допитує СБУ, а в його офісі та вдома тривають обшуки.

Коломойський був позбавлений впливу у фракції "Слуга народу", коли його головний рупор Олександр Дубінський, що піддався санкціям США, був виключений з її складу. Торік державна компанія "Центренерго", яку Коломойський нібито використовував для отримання прибутку, отримала нового генерального директора в спробі заблокувати вплив олігарха на компанію. Правоохоронні органи вивчають схеми розкрадань на підприємстві. Водночас Антимонопольний комітет наклав рекордний штраф в розмірі 4,7 млрд грн (близько 170 млн дол.) на компанії Коломойського за зловживання на ринку бензину.

Але в цьому клубі є ще один олігарх, про якого Україні не можна забувати. Досі він не отримав належної відповіді від держави за порушення законів і збагачення за рахунок корупції. Його звати Дмитро Фірташ.

Пам'ятаєте Фірташа?

Фірташ — друг кількох українських президентів. У 2014 році йому було пред'явлено звинувачення в тому, що, за твердженням федеральної прокуратури Північного округу Іллінойсу, він брав участь у підкупі індійських чиновників з метою укладення прибуткової угоди з продажу титану компанії Boeing.

З 2014 року він живе у Відні та продовжує оскаржувати свою екстрадицію в США. У якийсь момент Фірташ навіть став учасником теорії змови з боку експрезидента США Дональда Трампа.

Хоча Фірташ тісно пов'язаний із Росією, він має прямий вплив не тільки на українську політику, а й на суспільні настрої, маючи важелі впливу на суспільне невдоволення. Його важелі впливу спираються не тільки на канал "Інтер", який йому належить, але й на найбільшу в країні мережу регіональних постачальників газу, яка минулої осені ледь не спричинила заворушення через різке підвищення тарифів.

Читайте також: "Інтер" та інші: в США рекомендують Україні закрити телеканали Фірташа

Фірташ — типовий продукт бурхливих 1990-х. Він здобув освіту в залізничному технікумі за спеціальністю машиніст локомотива і деякий час служив в пожежній частині. Після розпаду Радянського Союзу займався продовольчим бізнесом і розведенням лисиць. Одного разу партія його товарів вирушила до Туркменістану, а коли грошей звідти не надійшло, Фірташ особисто поїхав розв'язувати питання. Місцева влада запропонувала покрити борг не грошима, а газом. Так він потрапив в ланцюжок торговельних відносин, які контролювалися Ігорем Макаровим, тодішнім улюбленцем контрольованого Кремлем "Газпрому", і створеної ним групою компаній "Ітера".

Через роки, стомившись від співпраці з "Ітерою", Фірташ вирішив просувати себе як незалежну фігуру. Але він потребував захисту, і врешті-решт знайшов Семена Могилевича, російського кримінального авторитета родом із Києва, який був внесений ФБР у список 10 найбільш розшукуваних злочинців. Це рішення стало поворотним моментом у житті Фірташа, оскільки привернуло до нього увагу спецслужб США.

2002 рік був часом великого політичного перерозподілу в Україні. Тодішній президент Леонід Кучма дивом уникнув наслідків вбивства журналіста Георгія Гонгадзе 16 вересня 2000 року. Кучма зміцнив структуру влади, Віктор Янукович був негласно призначений його наступником. Медведчук мав стежити за плавним переходом влади. Разом із тим, майбутні друзі Фірташа створюють противагу Медведчуку. Молодий та амбітний Сергій Льовочкін стає радником Кучми, а Юрій Бойко — новим очільником "Нафтогазу".

Так з'явився майбутній газовий клан, який стане акціонером спочатку Партії регіонів, а потім і "Опозиційної платформи — За життя".

Торгівля газом

Першою газовою компанією-посередником Фірташа була Eural Trans Gas (ETG). Вона була зареєстрована юристом Могилевича, як бенефіціари були три безробітних громадянина Румунії.

Це виглядало непереконливо, і незабаром нова швейцарська компанія RosUkrEnergo ("РосУкрЕнерго") стала посередником у газових угодах між Росією та Україною. "РосУкрЕнерго" була запущена всього за кілька місяців до президентських виборів 2004 року, що закінчилися фальсифікаціями на користь Януковича. Потім була Помаранчева революція, яка змінила результати виборів і привела до влади Віктора Ющенка.

На позачергових парламентських виборах 2007 року група Фірташа-Льовочкіна вирішила щільніше увійти в коло Януковича. Так званий донецький клан, який звик розпоряджатися "Партією регіонів" як своєю власністю, несподівано знайшов собі конкурентів. Вони з'явилися зі схвалення Януковича, який не хотів залежати тільки від олігарха-мільярдера Ріната Ахметова.

Саме ця група завадила Януковичу створити широку коаліцію з Юлією Тимошенко у 2010 році, коли навіть Ахметов дав добро на союз із опонентами. Янукович оцінив вислугу Льовочкіна і в підсумку дозволив йому розвинутися в повноцінного олігарха.

Обласні газові компанії

Накопичивши ресурси на постачання газу з Туркменістану та Росії, група "РосУкрЕнерго" вирішила розширити свій вплив, зайшовши в квартиру кожного українця. Група придбала регіональні газорозподільні компанії. Водночас парламент "пробачив" борги цих приватних регіональних газорозподільників.

Самі по собі регіональні газорозподільні компанії нічого не значать. Це кімната в офісній будівлі, де сидять кілька людей, перекладаючи папірці з однієї папки в іншу. Що важливо, так це розподільні мережі, за якими газ із магістральної труби доставляється в будинок. Юридично вони залишаються державною власністю, хоча безкоштовно управляються регіональними газорозподільниками. Так Фірташ став контролювати подачу газу населенню.

Завдяки широкій розподільчій системі Фірташ отримує гроші від кожного підключеного до неї будунку або квартири. Але в цьому "бізнесі" є і тіньова сторона. Якщо коротко, газорозподільники списували дешевий газ для населення як втрати в газовій системі. Фактично цей газ використовувався на підприємствах Фірташа. Хімічні підприємства використовували дешевий газ, призначений для населення, для виробництва дорогих азотних добрив.

Схема працювала справно, поки після втечі Януковича в Росію в 2014 році не була введена єдина ціна на газ. Тепер же у махінаторів менше прибутку, і красти газ як раніше не виходить.

Про масштаби розкрадань можна судити на прикладі місцевої газорозподільної компанії "Кіровоградгаз". Коли державна нафтогазова компанія "Нафтогаз" взяла під свій контроль цього постачальника, вона виявила схему, яка була масштабована на всю країну. Серед споживачів газу виявилися цілі вулиці з неіснуючих будинків. Крім того, були виявлені й записи про витоки газу внаслідок нещасних випадків, яких насправді не було.

Куди ж подівся вкрадений газ? На спиртзаводи, які протягом дня працювали в звичайному режимі, але потім — неофіційно по ночах, на "чорний ринок" виробляючи контрафактний алкоголь, який вони потім продавали нелегально.

Хоча держава контролювала 51% акцій "Кіровоградгазу", насправді компанія контролювалася людьми Фірташа за допомогою 28% акцій, що належать громадянину Гонконгу, який також володів акціями в банку "Кліринговий дім", що належить родині Льовочкіна.

Як він це провернув

Проблеми регіональних газорозподільних компаній пов'язані з ваучерної приватизацією 1990-х років, коли співробітники стали міноритарними власниками газорозподільних компаній, а потім олігархічні групи викупили у них невелику кількість акцій.

Одним із учасників приватизації був Олег Бахматюк, сільськогосподарський олігарх, який зараз переховується від Національного антикорупційного бюро України в Австрії. Після Помаранчевої революції він зробив запаморочливу кар'єру в "Нафтогазі". У 2005 році Бахматюк очолив департамент експертизи інвестицій, а у 2006 році був призначений заступником глави "Нафтогазу". Також у 2006 році він купив контрольні пакети акцій місцевих компаній "Івано-Франківськгаз", "Львівгаз", "Закарпатгаз", "Чернівцігаз" і "Волиньгаз", а потім продав їх Фірташу.

Читайте також: Як Україна бореться з олігархами (ВІДЕО)

Тріумф Фірташа припав на 2012 рік. Минуло півтора року з обрання Януковича президентом. На той час він консолідував всю владу та виплачував борги кланам, які його підтримували. Ахметов узяв на себе вугільну промисловість і регіональних постачальників електроенергії, яких він скупив без особливої конкуренції.

Фірташ, який курував газову сферу, закріпив за собою регіональних постачальників газу. Конкуренти були відсіяні. У приватизації могли взяти участь лише ті компанії, які виконали умови тендеру іта відповідали інтересам Фірташа.

Вирішальний прорив Фірташа стався в середині 2012 року, коли компанія "Газтек", пов'язана з олігархом, протягом двох місяців купила у держави акції 13 газопостачальних компаній. За все це компанія заплатила 326 млн грн або менше 50 млн дол. Як пізніше з'ясувалося, в "Газтек" працювали лише дві особи, хоча компанія володіла активами на 1 млрд грн.

Приватизації регіональних газорозподільних компаній передував щедрий подарунок від держави. Вона списала всі борги цих компаній — 3 млрд дол. за тодішнім курсом — до того, як були залучені приватні інвестори.

Станом на 2016 рік і зараз Дмитро Фірташ і його партнери контролюють понад 70% газопостачання населення.

Спочатку ідея Фірташа полягала в тому, щоб об'єднати регіональних газорозподільників під егідою його спільної компанії з "Нафтогазом" і "Газпромом", а саме — українських дочірніх компаній "РосУкрЕнерго", "УкрГазЕнерго". Але Фірташ лукавив — замість цього він узяв на себе всіх вітчизняних споживачів. Це дало йому як важелі впливу на владу, так і джерело неврахованого газу для його хімічних підприємств.

Фірташ зараз

Поки Фірташ добре заробляв вдома, за кордоном у нього почалися проблеми.

Він став другим олігархом в історії України після Павла Лазаренка, проти якого влада США висунула звинувачення. У березні 2014-го його заарештували у Відні.

Він провів дев'ять днів під вартою і був звільнений під заставу 125 млн євро, найбільшу в історії Австрії. Заставу вніс російський мільярдер Василь Анісімов, який виявився другом Аркадія Ротенберга. Ротенберг — не тільки член найближчого оточення Путіна та його спарингпартнер із дзюдо. Він позичав Фірташу величезні суми для покупки хімічних підприємств в Україні, й був його старшим партнером у цьому бізнесі.

Фірташ найняв армію юристів. Команду його захисту очолював колишній міністр юстиції Австрії Дітер Бемдорфер. План громадської реабілітації Фірташа був написаний Полом Манафортом, який кількома роками раніше консультував його з приводу придбання нерухомості в США — земельної ділянки вартістю 885 млн дол. в Нью-Йорку, на якій розташовувався готель Drake.

У 2019 році Фірташ вирішив надати Рудольфу Джуліані послугу, запустивши кампанію з очорнення суперника Дональда Трампа Джо Байдена. В Австрії олігарх отримав аффідевіт від колишнього генерального прокурора України Віктора Шокіна, який сказав саме те, що хотів почути Джуліані: що Шокін нібито був звільнений зі своєї посади під тиском Джо Байдена, який хотів заблокувати розслідування діяльності його сина Хантера в Україні.

Згодом Джуліані активно використовував ці свідчення в пропагандистських цілях під час президентської кампанії в США у 2020 році. Пізніше друзі Джуліані Джо ДіДженова і Вікторія Тенсинг почали працювати з Фірташем як його адвокати.

Зрештою, ніякого успіху Фірташу це не принесло. Байден був обраний. І влада США продовжує наполягати на екстрадиції Фірташа.

І зараз для України хороший момент, щоб зупинити ще одного барона-розбійника — додати Фірташа до списку, до якого вже входять Медведчук і Коломойський.

У держави все ще є козир в рукаві: рішенням Ради нацбезпеки та оборони вона може повернути контроль над усіма регіональними газорозподільними компаніями "Нафтогазу" і організувати для них концесійний тендер. Це позбавить Фірташа монополії та не залишить йому нічого, крім офісів цих регіональних газових компаній.

Це було б рівноцінно оголошенню війни одному з найбільших кланів, який представлений депутатами та медіазброєю — телеканалом "Інтер". Оскільки ворог держави ослаблений, а в суспільстві існує велика потреба в справедливості, це означає, що зараз — найкращий момент для початку такої спецоперації.

Читайте також: Розкіш сім'ї Ахметова та злидні "Укрзалізниці": член Наглядової ради УЗ Сергій Лещенко довів взаємозв'язок