Ленд-ліз, високі візити та перемога над Москвою: інтерв'ю з американістом Владиславом Фарапоновим

Владислав Фарапонов. Фото: Facebook

Політолог-американіст Владислав Фарапонов в інтерв'ю в межах марафону "FreeДОМ" прокоментував американську зовнішню політику, зокрема стосовно України. Він розповів, чому США готові витрачати мільярди доларів підтримки та розпочали ухвалення історичного закону про ленд-ліз. Крім того, Фарапонов пояснив, як розвиватиметься ситуація з енергетичним ембарго РФ та спрямуванням заморожених коштів росіян на допомогу Україні.

— Історичне рішення Конгресу США щодо ухвалення ленд-лізу — спрощеної процедури військової допомоги для України. Що це означає для американської політики та для американо-українських відносин?

— Перше. Глобально Сполученим Штатам було простіше сказати так: хлопці, давайте ми вам видамо ще 2 млрд дол., але ви самі купуєте військову техніку — у кого вважаєте за потрібне. Але ця адміністрація пішла іншим, складнішим для себе шляхом.

Друге. Для України дуже важливо, що постачатиметься техніка, яка потрібна саме зараз. Не через пів року, не через рік.

Третє. Це дуже важливо для України і в плані довіри з боку США. Тобто військові успіхи України дали можливість українській владі говорити зі Сполученими Штатами, що ми хочемо від вас ухвалення цього стратегічного рішення, зі свого боку ми зобов'язуємося, що вас у цьому плані не підведемо.

— А як саме успіхи української армії вплинули, що позиція США змінилася? Адже ідею ленд-лізу президент Зеленський висловив ще 19 лютого на Мюнхенській безпековій конференції.

— Мені здається, що саме військові успіхи остаточно переконали Сполучені Штати, що ця ініціатива потрібна. Що Україна дійсно дуже потребує прямих постачань від країн-партнерів за НАТО.

У принципі, ленд-ліз стосується не лише України, але й країн Східної Європи. На практиці це означає, що не тільки Сполучені Штати можуть напряму надавати Україні військову допомогу. Але й, скажімо, країни Східної Європи постачають це Україні, а Сполучені Штати замість цих країн поповнюють військові запаси.

А те, що ідея ленд-лізу була озвучена раніше, частково допомогло підготувати ґрунт.

— Крім закону про ленд-ліз президент Байден попросив у Конгресу 33 млрд дол. на допомогу Україні. Цю суму буде витрачено в межах ленд-лізу чи це окрема програма?

— Як я розумію, це різні програми. Тому що з цих 33 млрд дол. лише 20 млрд буде виділено саме як військова допомога. А ленд-ліз — він весь про військову допомогу, тобто без, скажімо, гуманітарної чи економічної допомоги.

Це означає, що ми можемо розраховувати на більшу військову допомогу. І на 20 млрд дол. із 33, і в межах ленд-лізу.

Треба також розуміти, що резервний фонд США для допомоги Україні також не такий великий. У минулі роки він становив до 1 млрд дол. І те, скільки Штати зараз нам допомагають, це безпрецедентно. З початку війни вже було виділено 14 млрд дол. А ще можемо отримати військову допомогу на 20 млрд. доларів.

— А в чому вигода для Сполучених Штатів запроваджувати програму ленд-лізу?

— Дуже просто. Уряду Сполучених Штатів, їхній армії, тому ж Конгресу набагато вигідніше виділити допомогу Україні, ніж оголошувати війну Росії, ніж безпосередньо брати участь саме у війні. Їм простіше, скажімо, цього року більше витратитись, ніж потім зазнавати і економічних, і людських втрат. Це той план мінімум, який Сполучені Штати можуть зробити, виходячи з нинішньої геополітичної ситуації.

— А чи правильно я розумію, що кошти, які виділятимуться на ленд-ліз та допомогу Україні, значною мірою осядуть в американських контрактах, будуть освоєні американськими виробниками?

— У тому й плюс цього закону насправді. Він абсолютно не лімітує імплементацію саме двосторонньої допомоги тій державі, яка отримує цю допомогу. Там є єдине уточнення, що закон дозволяє адміністрації президента США вступати в переговори з іншою державою і конкретно з Україною щодо укладення саме конкретних договорів на постачання зброї чи обмундирування.

— Днями Київ відвідала речниця Палати представників Конгресу США Ненсі Пелосі разом з американськими колегами. Якою була мета візиту? І що він дав Україні?

— Перше — це, звичайно ж, політична заява про непохитну підтримку саме з боку Сполучених Штатів. Оскільки вся допомога, яку зараз було виділено, проходить через схвалення Конгресом США.

Крім того, Ненсі — одна з топових лідерів Демократичної партії, спікерка та політикиня із величезним стажем. Їй нещодавно виповнилося 83 роки. Тобто вона насправді має великий вплив, хоча не є особливо медійною. Але до неї прислухаються, її слово у Демократичній партії дуже вагоме.

Спікер Палати представників Конгресу США — це, звісно, ​​не міністр оборони та не держсекретар, але насправді це третя людина у черзі на президентський престол. Роль спікера не тільки в тому, щоб вести засідання. Це також і конкретний у доброму розумінні цього слова лобізм законодавчих ініціатив. І Ненсі Пелосі має репутацію політика, який доводить усі важливі справи до кінця.

Плюс дуже важливо, з ким вона приїхала. Це також не рядові конгресмени. Це зокрема Адам Шифф — голова комітету з розвідки, це теж дуже сильний сигнал.

Ну, і такий високий візит — це ще й сигнал керівникам парламентів інших країн. Це демонстрація, що українська сторона навіть за умов війни може гарантувати безпечний візит найвищих рівнів.

— Звучала така думка, що частково допомога Україні оплачуватиметься за рахунок російських грошей, заморожених в американських банках. Як ви вважаєте, чи продовжуватиме США шукати російські гроші, зокрема російських олігархів, щоб передати їх Україні?

— Пошук грошей саме російських олігархів Сполученими Штатами не припинявся. А як цими грошима розпорядитися — це на їхній розсуд. Але ідея передати їх на допомогу Україні в американському суспільстві дуже вітається. І будь-які коливання американської влади в інший бік буде сприйнято як американська "зрада". Тому частково тут у адміністрації Байдена вже не залишається особливого вибору.

Восени в США відбудуться проміжні вибори, тому такі рішення важливі для іміджу демократів, іміджу адміністрації Байдена, яка особливо після 24 лютого більш активно стала на шлях прямої конфронтації з Москвою. Оскільки республіканці, зокрема колишній президент Трамп, напередодні виборів використовують ситуацію на свою користь. Вони заявляють, що, мовляв, ось за Трампа так себе Путін не поводив. Частково в цьому теж є саме провина чинної адміністрації. Тож це теж не варто забувати.

Політичні опоненти стежать за кожним кроком чинної адміністрації та демократів в обох палатах Конгресу. І будуть раді це використати напередодні виборів.

В принципі, праймеріз на місця і в Сенат, і до місцевих органів влади починається буквально зараз. Тому активна кампанія вже у Сполучених Штатах розпочалася.

— Одним із найпотужніших важелів тиску на Росію вважається енергетичне ембарго, насамперед заборона на постачання нафти. Наскільки США може вплинути на Євросоюз як головних покупців російської нафти, щоб це ембарго було запроваджено?

— Я доволі оптимістично дивлюсь на цей процес. Тому що якби це не було можливо, то навряд чи Сполучені Штати в принципі розпочинали б діалог із Європою щодо цього питання. Тому думаю, що ми все-таки матимемо результат. Можливо, не так швидко, як нам хотілося б цього. Але той факт, що хоча б вже почали говорити про ембарго, означає, що зрушення є.

Америка зацікавлена, аби Європа не купувала російський газ. Переговори тривають, просто вони залишаються непублічними. Але виходячи з останніх повідомлень Білого дому та Європейської комісії, мені здається, ми матимемо позитивний результат.

— Війна вплинула на нафтову ціну. І попри те, що Росія почала продавати менше нафти, її доходи не впали за рахунок зростання ціни. Чи може США викинути частину своїх резервів на вільний ринок, щоб знизити ціну?

— Теоретично це можливо. Потрібно врахувати, що стратегія адміністрації Байдена інша — вони оголошують про деякі дії вже постфактум після їхнього звершення. Тому якщо Сполучені Штати це зроблять, то про це ми дізнаємося не як про намір, а як про ту подію, яка відбулася. Тому, щоб не підготувати Росію до такого рішення щодо нафти, буде мінімальна кількість повідомлень про це. Але це справді можливо. Особливо до кінця літа, якщо така ситуація на ринку збережеться і надалі.

— США тривалий час займали позицію стримування по відношенню до Росії. На нещодавній зустрічі 43 міністрів оборони на військовій базі "Рамштайн" у Німеччині міністр оборони США Ллойд Остін заявив, що тепер ціль — щоб Росія більше не могла нікому загрожувати. Фактично йдеться про знищення російської військової могутності. Чому стався такий розворот американської військової політики?

— Мені здається, що причина та сама, що й щодо ухвалення законопроєкту про ленд-ліз — це запевнення в тому, що надаючи масовану військову допомогу Україні, саме Сполучені Штати зможуть допомогти Україні справді перемогти Росію.

Це зумовлено успіхами української армії та неуспіхами російської. І дуже глибоке розуміння саме ситуації дає Сполученим Штатам упевненість у тому, що справді перемогти Росію військовим шляхом вони зможуть. Навіть не вступаючи у пряму конфронтацію із Москвою, Сполучені Штати можуть розраховувати на позитивний результат для України. І цей результат є позитивним і для Сполучених Штатів.

Прямий ефір