Краще загинути зі зброєю в руках, ніж жити рабом, — музикант і військовослужбовець Коля Сєрга

Очільник "Культурних сил", поет, музикант та військовослужбовець ЗСУ Коля Сєрга завітав до студії "Ранку Вдома". Він розповів про те, як команда платформи "Культурні сили" згуртувала довкола себе українських артистів на інформаційному фронті та чим саме вони займаються під час повномасштабної війни. Також поговорив про реалії війни, психологічну допомогу військовим та цивільним, а також участь у боротьбі з агресором зброєю та музикою.

Ведучі — Ірина Хоменко та Костя Октябрський.

— У перші дні повномасштабного вторгнення ви взяли до рук зброю. Але вам здалося цього замало і ви вирішили ще й культурно підтримувати українців, які боронять нашу країну. З чого це все починалось? 

— У перші дні повномасштабної війни був дуже високий стрес. Не було зрозуміло, як довго це буде тривати, як швидко просуватимуться російські війська. Це рішення було прийняте на другий день війни. Мій світогляд був в стані краху. Я зрозумів, що потрібно повернутись до себе і зрозуміти, чим я можу бути корисним тут і зараз. 24 лютого я створив психбатальйон — групу психологічної підтримки. Вона досі функціонує — там в онлайн-режимі працюють близько 200 психологів і ще біля 3000 постійних користувачів. 

— Там тоді і зараз надають допомогу військовим чи цивільним?

— Це була допомога для цивільних і досі також ж лишається. Я зібрав людей з різних психологічних галузей, де навчався свого часу. Вони стали підтягувати своїх і зібралося таке потужне ком'юніті. На другий день я побачив, що воно успішно працює без мене. Я взяв менеджерів для керування проєктом, створили айдентику. І все. Воно працює без мене. 

Тоді я зрозумів, що потрібно шукати, чим ще я можу бути корисним. Прийняв рішення вступити до лав Збройних сил України. Telegram-канали лякали, що [російський] десант має бути з хвилини на хвилину в Одесі. Я розумів, що військового досвіду немає і якщо я візьму до рук зброю, то по мені будуть стріляти. Але краще загинути зі зброєю в руках, ніж жити рабом. Ніж жити в тому світі, де перемогла несправедливість. 

— Як і коли ви організували "Культурні сили"?

— У перші півтора місяці я був суто солдатом і виконував свої безпосередні обов'язки: рив окопи, будував бліндажі, чергував, навчався, виконував додаткову роботу на тому об'єкті, де перебував. Між чергуваннями ми щовечора робили концерти зі скрипалем Мойсеєм Бондаренком. Музика лікує. Багато хто воює рік без ротації, постійно перебуває в стані стресу. 

— Чи є у вас якісь постійні представники культурного десанту?

— У нас є резиденти, а є лицарі культурного десанту. В першу чергу, це про рівень відповідальності. Лицарі є постійними учасниками культурного десанту, вони окрім безпосередньо свого культурного інструментарія ще вивчають психологію, комунікацію, роботу з групою. Це ювелірна робота. У нас в десанті Саша Чемеров — геніальний український музикант і музичний продюсер "Культурних сил". Анатолій Грабовий — один із наших головних організаторів і координаторів. Марія Скворцова — займається цивільним напрямком та деокупованими містами, лялькар Валерій Дзех, музикант Yarmak, Павло Вишебаба.

— Ви ще є очільником і активним учасником Руху об'єднання "Разом!" Чим він займається?

— Я його запровадив, придумав і зібрав під нього команду. Він з'явився, коли ми вперше увійшли в міста Харківської області, які були під окупацію. Ми зрозуміли, що необхідно працювати зі свідомістю людей, бо ворог залишає міни не тільки в фізичному просторі, а й в головах. Ця робота на роки. Спочатку ми пройшлися з концертами, зрозуміли, що заходить, а що ні, які формулювання підходять. Бо одна з найголовніших просвітницьких задач культури — підняти рівень гідності людини, яка споживає цю культуру. Коли людина піднімає собівартість, гідність, то починає прикрашати все навколо себе. 

Ми стали бачити, які впровадження піднімають гідність цих людей, почали розказувати їм про те, що вони герої. Згодом зібрали художників, які готові були малювати на стінах, і почали розмальовувати міста муралами з написами на кшталт "Разом тепліше", "Ізюм — це Україна". 

Ми зібрали волонтерів-активістів, які розуміють важливість цього, — утворилась велика культурна група, яка приїжджає в деокуповані міста й громади, і запалює людей в культурно-просвітницькому сенсі.

Також цікаві гості "Ранку Вдома":

• Книга "Хочу на Марс": редакторки видавництва "Ранок" розкрили секрети співпраці зі штучним інтелектом
• Про волонтерство, концерти та пісні про війну: інтерв'ю з гуртом SPIV BRATIV
• Стрічка "Життя на межі" переконала Захід допомагати Україні, — продюсер фільму Юрко Іванишин
• Музика — це ліки, тож лікуйтеся з нами, — учасниці гурту Freedom Jazz
• Про курси адаптації для ветеранів та їхніх родин розповів фахівець із психічного здоров’я Артем Осипян