Колективний Путін без персонального Путіна — не працює: інтерв'ю з Фейгіним

Системна корупція призведе до поразки РФ у війні проти України, й Путін це усвідомлює. Але провал "спецоперації" для нього можна порівняти зі смертю, тому він шукає шляхів утечі. Де може сховатися президент РФ від правосуддя? Наскільки місяців війни у Росії залишилося "гарматного м'яса"? Якщо не стане Путіна, чи закінчиться війна?

Про це в ефірі марафону "Говорить Україна" телеканалів "Дом" та UA розмовляємо з російським правозахисником та політичним діячем Марком Фейгіним.

https://www.youtube.com/watch?v=o2BtjLq--mg

Корупція у Росії

— Журналісти телеканалів "Дом" та UA провели розслідування щодо фінансової складової заступника міністра оборони Росії Тимура Іванова, якого називають "гаманцем Шойгу". Умовний Іванов — це гвинтик системи чи її основа, яка є у всіх міністерствах?

— У Росії систему влади утворено як корупційну, загалом. Без системної корупції цей механізм взагалі не функціонує. Бо мотивація апарату влади є суто корупційною. Там немає жодних інших мотивацій. Первинними є гроші. Так давно вже склалося.

За Путіна саме було прибрано всі залишки ідеологічних, патріотичних мотивацій, які якось зберігалися за Єльцина. І це остаточно склалося у корупційну вертикаль.

Наразі вони намагаються говорити, що вони в особливих умовах, Росія під санкціями, тепер національні інтереси вимагають змінити цю модель. Але насправді нічого не змінюється. Жодна справа не піде, якщо в ній не буде корупційної складової.

Жодне державне завдання не буде виконане, якщо хтось не вкраде.

І тому такі Тимури Іванови є на всіх щаблях, на всіх рівнях, у всіх міністерствах, відомствах. Скрізь, де є бюджетні гроші, — скрізь є Тимури Іванови.

— Вже багато було розслідувань про корупцію як самого Путіна, так і його оточення. Чи такі розслідування впливають на свідомість росіян?

— Такі розслідування були завжди, починаючи з 2000-х років. Я можу сказати, що це не має жодного вирішального ефекту. Ті, хто дивиться, звичайно, можуть обурюватися цій розкоші й тому, що все це вкрадено. Біда в тому, що місток не перекидається від роздратування та невдоволення до якихось дій.

Люди міркують так: як вони добре, покидьки, влаштувалися. І добре, якби ми ось так на їхньому місці були. Тобто люди нічого не хочуть змінювати у суспільному розумінні, щоб виправити цю ситуацію, щоб гроші, які заробили платники податків, та відібрані державою не розкрадалися, а йшли на державні потреби. Цього немає.

У абсолютної переважної більшості (не у всіх, але у більшості) свідомість так влаштована, що вони заздрять їм. Вони не засуджують, не "поставити до стінки й розстріляти за казнокрадство", ні. Вони хочуть стати такими самими. Будь-якими шляхами шукають спосіб жити, користуючись іншими. На жаль, це реальність.

— Чи погоджуєтесь ви з тим, що корупція допомогла зруйнувати міф про другу армію світу на полі бою?

— Безперечно. Бо ми довкола на фронті бачимо результати корупції. Ці прострочені пайки, які за паперами — як нещодавно придбані. Це неробоча техніка, яка за документами 10 разів ремонтувалася.

За це все в Росії, в системі Міноборони та в деяких органах нагляду зараз відбуваються чистки. Причому вони не публічні. Але це є.

Безперечно, за це є відповідальність. Але питають не за корупцію як таку, а через те, що ти, крадучи, послабив боєздатність російської армії.

Адже розумієте, як? Коли армія не воює, це все не видно — чи там є танки, чи стріляє артилерія, чи літають ракети тощо. А коли починається війна — все це видно. І це оголилося. Заперечувати це безглуздо. Це не заперечують навіть у Росії.

Але в тому ж Міноборони РФ і за Сердюкова крали, і за Шойгу, і після Шойгу крастимуть. Нічого у цьому не зміниться.

Бо корупція, яка стала очевидною з другою армією світу у війні з Україною, є невіддільною складовою роботи цієї системи. Інакше, вона просто завалиться, все зупиниться.

Варіанти відступу для Путіна

— Чи зараз у Путіна є продумані шляхи відступу у разі перемоги України?

— Абсолютно ні. Нема куди відступати. Така людина не може сховатися. Де у світі, на просторі планети можна безпечно сховатися? В Китаї? Ну, то Китай перший і здасть його.

Тому для Путіна поразка воєнна, яка конвертується в політичну, дорівнює смерті.

Можливо, він, як в'язень замку Іф, буде поміщений кудись. Ось Наполеон останні роки прожив на острові Святої Єлени [у полоні в англійців, де й помер].

Долі Путіна не позаздриш. Бо така людина не може просто зайнятися приватним життям. Він накоїв стільки, що стане у будь-якому разі торговим елементом, розмінною монетою. Будь-хто, хто його прихистить, якщо ми говоримо про фізичну втечу, це використовуватиме заради своїх дивідендів.

Ось уявляєте, побіжить Путін до Ердогана. І що, Ердоган його не продасть? Залюбки віддасть, тільки більше заплатіть.

Тож з погляду порятунку Путін не має можливостей. Тому вони до кінця боротимуться.

— А в Сирію тікати?

— Сирія — випалена земля. Його там уб'ють за 20 хвилин. У Сирії діє сунітський партизанський загін — озброєна сирійська опозиція.

А потім, якщо він втече туди, це ж не голка в копиці сіна... На нього ж полювання почнеться. За його відрізану голову будь-які гроші запропонують. Тож ні, це так не працює.

— Тоді йому доведеться продовжувати війну. Але у Путіна було три плани щодо захоплення України, всі не спрацювали. Наразі здійснюється четвертий… І скільки ще тоді?

— Ми перебуваємо у шостому місяці війни. Ну, точно в Кремлі плани не формувалися на півроку війни. І плани перекриття ризиків не формувалися — на ті ж самі санкції. Війна, що триває, загрожує новими обмеженнями, переслідуваннями — і в економічному плані, і в політичному, і у військовому.

Щодо війни. Звичайно, вони на сході досягли незначного локального успіху — захопили міста Сєвєродонецьк та Лисичанськ. Решта населених пунктів — менші. Але на це витрачено десятки тисяч військовослужбовців. Це загиблі та поранені.

Ви мені вибачте, що це за війна така, яка зжерла за 5 місяців майже 75 тисяч військовослужбовців? Це як вони так воюють? Чим? Мотиками чи що?

Тому Путін дійсно веде тотальну війну на землі, в повітрі, на морі, попри втрати та жертви, попри витрати, попри все. Це дуже небезпечна тактика, бо вона може призвести до одномоментного обнулення. Бо все базується на завзятості солдатської маси.

А якщо ця маса зараз побіжить з півдня України? Ось там зараз вони зосередили близько 25 тисяч особового складу. Якщо це план наступу на Миколаїв, то ЗСУ теж до нього готуються. І там може статися зовсім протилежне тому, на що Путін розраховує.

Якщо солдатик побіжить, то його ніхто не зупинить. Ні Путін, ні священники, ні командири...

А це може статися, бо українська армія підтримується західними союзниками, постачанням озброєння, розвідкою, планами тощо. Хіба що не залучені безпосередньо військовослужбовці НАТО до війни.

Тобто виходить, росіяни протистоять не просто українській армії, а українській армії та ще й союзникам із найсучаснішим озброєнням. І невідомо, який це дасть ефект.

Ми не розуміємо лише термінів, наскільки їх вистачить. Наскільки цього витратного матеріалу вистачить хронологічно. Скільки ще можна набрати з відсталих людей, які готові поїхати "відпочити" за ці 200 тис. руб. (120 тис. грн, — ред.) на місяць.

Зрозуміло, що жодна людина не повинна так ризикувати. Але якщо це відбувається, значить якийсь резерв є. Я гадаю, що до кінця року його вистачить. Але не більше.

Без Путіна

— Якщо завтра на чолі Росії буде не Путін, а хтось інший, то ця війна проти України закінчиться?

— Якщо завтра не стане Путіна — наприклад, помер чи його усунули — війна точно скінчиться.

Навіть не тому, що її хотітимуть закінчити його наступники, а тому, що її неможливо продовжувати, бо її почав Путін. Неможливо.

Втрачається мотивація, втрачається дуже багато, втрачається цемент цієї влади. Бо Путін створив себе як персонального Путіна та своє оточення як колективного Путіна.

А колективний Путін без персонального Путіна — це не працює.

Але немає Путіна — це не означає, що зміниться політика, узурпація влади, що раптом країна перетвориться на прекрасну Росію майбутнього. Ні. Але тягти на собі війну ніхто не захоче, бо витрати від неї надто великі, простіше її скинути.

— Війна зупиниться, а депутінізація у Росії розпочнеться?

— Розумієте, для депутінізації потрібно, щоб путінізм склався як остаточна ідеологія. А вона лише на шляху до цього. Її називають рашизмом, її називають путінізмом, називають неорадянізмом...

Вона має остаточно скластися. Зараз ідеологія має лише головну мету — відновлення СРСР. Але мають бути й супутні компоненти. А який це має бути врешті-решт світ? Що має бути в економіці — держкапіталізм чи що? Що має бути в галузі ідеології — тоталітарна доктрина "русского мира" чи що? Ось ці моменти — всі хиткі. Вони їх самі собі сформулювати не можуть.

Ось із комунізмом було все зрозуміло, з протилежними йому буржуазними вченнями теж. А російських товаришів кидає то у сталінізм, то у ленінізм.

— А яка ідея путінізму — комуністична?

— Ні, вона еклектична. Це, скоріше, якась синергія між соціальним та національним. Це дуже схоже на націонал-соціалізм. Але у націонал-соціалізму взагалі були дуже потужні предтечі. Це була досить міцна конструкція. Дуже примітивно думати, що лише "Майн кампф" ("Моя боротьба", автобіографічна книга Адольфа Гітлера, — ред.) заклав основу ідеології націонал-соціалізму.

Тому, щоб говорити про депутінізацію, треба, щоб її остаточно було ухвалено як ідеологічну доктрину. А цього ще немає. Зі зникненням Путіна зникне і все інше.

Читайте також: Раз напившись крові, зупинитися не можна: про вплив війни на росіян говоримо з російським правозахисником Фейгіним