Як працює вакцина від COVID-19: деталі від професора Харківського національного медуніверситету

За даними американського Університету Джонса Гопкінса, пандемія COVID-19 забрала життя понад 3 млн людей. Про вакцинацію проти коронавірусу сперечаються, її побоюються, на неї сподіваються. Чи допомагає вакцинація? Як вона працює? Якими препаратами краще щепитися? Про це у програмі "На самом деле: Россия" телеканалу "Дом" розповіла докторка медичних наук, професорка, завідувачка кафедри епідеміології Харківського національного медичного університету Тетяна Чумаченко.

Ведуча програми — Марія Строєва.

— Чи дійсно потрібна вакцинація?

— У нинішній ситуації вакцинація не просто потрібна, а необхідна. Інакше ми не зможемо нормально спілкуватися, вести звичний спосіб життя, зняти маски та респіратори. Щоб зрозуміти, чому потрібно вакцинуватися, потрібно зрозуміти, як поширюється цей вірус. Ми всі вже добре знаємо, що він передається аерозольним шляхом: виділяється з організму інфікованої людини під час кашлю, чхання, розмови, навіть під час дихання, і потрапляє до іншого сприйнятливого організму, тобто того, який не має імунітету. При диханні ви просто вдихаєте заражене повітря. Оскільки людина не може не дихати, то зрозуміло, що вірус дуже легко поширюється.

Допомогти зупинити вірус може механічний бар'єр, тобто маска або респіратор. Але не всі люди в громадських місцях носять маски. Вдома ми зазвичай перебуваємо без маски. Маска обмежує вірус, але все-таки кардинально не запобігає його поширенню.

А ось якби вірус потрапляв до організму, який має імунітет проти нього, то, звичайно, він би одразу помирав і не поширювався далі.

— Яким чином можна отримати цей імунітет?

— Двома способами. Перший — природним шляхом, тобто перенести захворювання, але воно вкрай важке і тривале. Багато людей загинули, багато хто залишився з важкими наслідками, фактично з інвалідністю. Але існує ще тривалий постковідний синдром: у деяких людей дуже довго не відновлюються смак і нюх. Здавалося б — дрібниця, але це знижує якість життя. На мою думку, ми не повинні обирати такий шлях.

Другий шлях — коли ми можемо отримати імунітет штучним шляхом, під час вакцинації, коли в організм вводиться вакцина, яка дає інформацію про антиген, що містить вірус. Саме ця інформація дозволяє запуститися імунним реакціям і виробити імунітет, який згодом захистить людину, якщо вона зустрінеться зі збудником. Таким чином, обмеження циркуляції вірусу, і зрештою його повне припинення дозволить нам нормально жити та не звертати уваги на існування збудника COVID-19.

— Які типи вакцин зараз є, які з них дієві, а які — ні? Наприклад, Росія заявляє, що її вакцина "Супутник V" нібито не має побічних ефектів.

— На сьогодні розробляється безліч вакцин, що мають різну технологію, і вже застосовуються кілька вакцин. Якщо ви почали з російської, то це векторна вакцина. Крім російської, векторними є вакцини Johnson & Johnson і AstraZeneca. Там трішечки вектор різний. Вектор — це провідник, який заносить до клітини інформацію про антиген, про вірус.

— При згадці про занесення інформації про антивірус до клітини хтось може сказати: "Ось тут-то вони чіп нам і поставлять!".

— Спробуємо спростити розуміння. Кожна клітина має певний візерунок на пальці, за відбитком можна ідентифікувати людину. Так само й тут: ми заносимо інформацію у вигляді ось такого відбитка до клітини. Це зовсім не чіп, а просто "шматочок вірусу", я б сказала.

Практично всі вакцини побудовані на спайк-, або шип-антигенах, або с-антигенах. Це ті шипи, що утворюють "корону" від коронавірусу, — так, він так і називається. Шматочок цього "шипика" взяли й помістили до вакцини. Саме на цей шматочок і виробляються антигени. Якщо не подобається слово "інформація" (коли говоримо "занесли інформацію"), ми можемо замінити його на "шматочок шипа вірусу".

Після того, як організм виробив антитіла на "шматочок вірусу", він починає розпізнавати так звані антигени як щось чужорідне: до організму прийшов ворог. І тоді вмикаються ті антитіла, які є. Ті клітини.

Тому що для вірусного імунітету клітинна ланка відіграє важливішу роль, аніж антитіла. Тому ці клітини теж підключаються до боротьби з вірусом. Причому, якщо йде імунний відгук за вторинним типом, то відбувається дуже швидка реакція. І ще в межах інкубаційного періоду, до того, як розвинулося захворювання, інфікована людина позбавляється від вірусу.

Повернемося до векторних вакцин. Є вакцини цільновіріонні, тобто вбивається вірусна частинка, і всі антигени, які є, потрапляють до організму. Є мРНК вакцини, які теж приносять інформацію про цей вірус.

Всі вакцини, за якою б технологією вони не були зроблені, доставляють до організму антиген, який запускає цілий каскад імунних реакцій, в результаті виробляються антитіла, специфічні захисні клітини, і організм готовий зустріти ворога у всеозброєнні.

І організм починає боротися, не чекаючи, поки вірус розмножиться і розвиватиметься клінічна картина. Ще до цього на сторожі стоятиме ваша імунна система, яка вже знає, що це — ворог.

— Яку кількість населення в процентному співвідношенні потрібно прищепити в кожній країні, щоб зупинити вірус? Висловлюються побоювання, що вірус мутує.

— Річ у тому, що на сьогодні ми прищеплюємо тільки доросле населення. Різні країни мають різну вікову структуру. Тобто, практично всіх дорослих і треба прищепити для того, щоб перестав циркулювати цей вірус, якщо ми не прищеплюємо дітей. Популяційний імунітет має бути досить високим, хоча б 70-75% людей мають бути захищені. А якщо будемо враховувати й дітей, то, звичайно, прищеплюючи тільки частину дорослих, не доб'ємося такого напруженого популяційного імунітету. Однак вже те, що велика частина населення прищеплюється, дає позитивні результати, і захворюваність потихеньку починає знижуватися.

В епідеміології існує теорія саморегуляції паразитарних систем. Суть у тому, що коли збудник потрапляє до сприйнятливого організму, його вірулентність (тобто сила, агресивність) зростає. А коли він потрапляє до нечутливого організму, то слабшає. Саме тому, чим більше людей матимуть імунітет, тим швидше ми впораємося з вірусом.

А вірус, дійсно, мутує, і дійсно з'являються нові штами. На наше щастя, він мутує не так швидко, як вірус грипу, але все ж зареєстровані вже нові штами, які більш агресивні, швидше передаються, легше вбудовуються до людської клітини, і викликають більш важкі захворювання.