Як ГОГОЛЬFEST об’єднує українців: "Утро Дома" з директором фестивалю Максимом Демським

Наприкінці травня відбувся щорічний фестиваль сучасного мистецтва ГОГОЛЬFEST, втретє він пройшов у Маріуполі.

Чим цікавий фестиваль, чому він ледве не закрився і які нововведення чекають на українців наступного року — розповів директор фестивалю Максим Демський в ефірі програми "Утро Дома".

Ведучі — Костянтин Октябрський і Анастасія Касілова.

— Тривалий час ГОГОЛЬFEST проходив у Києві. Чому фестиваль перенесли до Маріуполя?

— У 2016 році нас запросили до Івано-Франківська. Ми вирішили зробити колаборацію з фестивалем PORTO FRANKO. Нас підтримали, з’явилися фонди, які захотіли перетворити Івано-Франківськ із міста, де ти пересідаєш у Буковель, у місто, де люди можуть залишитися на день-два. Ми вигадали п’ятиденний великий фестиваль — з театром, кіно, музикою. Він пройшов досить успішно.

І ми подумали, що не Києвом єдиним наша країна. Але спочатку не йшла вся ця історія, і ми продовжували працювати в Києві. У 2017 році ми зробили ГОГОЛЬFEST у Довженко-Центрі та в "Виставковому центрі" й вирішили завершити цей великий процес, тому що в Києві робити таку подію, 11-ти денну, масштабну, — це дуже дорого, складно, а підтримки в Києві ніякої не було. Ми вирішили, що вистачить, тому що ці героїчні вчинки закінчуються тижневим відпочином.

Раптом через місяць лунає дзвінок із Маріуполя, від мера міста, і нам запропонували зробити ГОГОЛЬFEST там. Ми їдемо туди, спілкуємося, і вирішили спробувати. Ми там подалися на гранти різні, вони нас підтягують, допомагають. Ми виграємо гранти. Виходить нормальна синергія, ми реалізовуємо досить масштабний, 5-денний формат.

Є велика сцена в міському саду. Ми домовляємося з "Укрзалізницею", вони нас підтримують, дають нам поїзд, в якому ми робимо два вагони-ресторани, ставимо там музичні сцени та продаємо квиток на поїзд, як путівку. Тобто квиток за собівартістю, плюс перебування на фестивалі, проживання в якомусь олдскульний готелі, і далі — повернення назад. Поїздка на п’ять днів.

— Які ще ідеї хочете втілити в майбутньому?

— Ми вже придумали круїзний поїзд. Є ціла концепція про те, як він може виїжджати за кордон, робити інтервенції українського якісного мистецтва за кордон, ділитися досвідом. Це ж розвиток суспільства, народу, культури.

— Як коронавірус вплинув на проведення фестивалю?

— Ми зробили багато масок, роздавали їх безкоштовно.

— Яка кількість людей відвідують фестиваль, якщо порівняти Київ і Маріуполь?

— У Києві приходила нечувана кількість людей. У Маріуполі фестиваль проходив тільки два рази, оскільки минулого року ми його там не проводили. Але минулого року ГОГОЛЬFEST був у Херсоні та Дніпрі. Маріуполь — не єдине місто, де проходить ГОГОЛЬFEST. Він також проходить у Вінниці, Херсоні, в Дніпрі. Зараз ми ведемо переговори з Харковом.

— Скільки людей приїжджало на фестиваль до Маріуполя з інших міст?

— У цьому році складно сказати, тому що є карантинні обмеження, ми не можемо наповнювати зали. Минулого разу на ГОГОЛЬFEST приїхало до 5 тис. осіб з різних регіонів.

— Які у вас враження від Маріуполя?

— За два роки він сильно змінився. Там з’явилися нові площі, новий транспорт, центри надання адмінпослуг. Незважаючи на те, що місто близько до бойових дій, люди вирішують проблеми. Всі глядачі, які приїжджали з інших міст, зазначали, що Маріуполь — європейське місто.

Ми живемо в одній країні й ми не знаємо, що відбувається в Хмельницькому, Херсоні. Херсонська область розкривається. Ми зараз плануємо дуже крутий, масштабний проєкт. У Херсонській області є велика пустеля, і ми хочемо зробити там великий проєкт.

Ми вивчаємо історичні факти, придумуємо нові смисли, які з’єднують країну. В межах ГОГОЛЬFEST ми побудували на трасі Маріуполь — Донецьк 8-метрове дерево. Воно зроблене вручну. Це точка, яка об’єднує людей з тимчасово окупованих територій і з Маріуполя.

Я бачив людей, які приїхали туди і плакали. Тому що вони цією трасою їздили все своє життя. Вони їздили до Маріуполя на море або в Донецьк у лікарню. Ця траса була жвавою, вона кишіла людьми, зв’язками, діалогами, спілкуванням, подорожами. А зараз вона майже порожня.