Украина наш дом

Хіпстер, дауншифтер та містик: новий погляд на Григорія Сковороду у вікторині "Ліс рук!"

Він знайшов секрет щастя ще 300 років тому. Створив власну філософію життя, яку тепер вивчають по всьому світу. Символ української свободи та незалежності. А ще — письменник, співак, містик, мандрівник, й той, кого сьогодні б назвали — дауншифтер та хіпстер.

Третій випуск вікторини про українську літературу "Ліс рук!" присвячений Григорію Сковороді.

Разом з ведучим Володимиром Остапчуком та учасниками програми ви зокрема дізнаєтесь: чому в житті Сковороди не було історії кохання, чому у нього така "хіп-хопська" стрижка, та чим схожий на видатного українця засновник Facebook Марк Цукерберг.

Цікаве від експертів

Сьогодні відомо, що Григорій Сковорода народився 3 грудня 1722 року. Але про день і місяць стало відомо не одразу. Адже це було 300 років тому, у щойноствореній Російській імперії. І деталі життя класиків тих часів біографи встановлювали за листами, які ті писали своїм родичам, друзям.

І от лише 100 років тому стало відомо, коли саме народився Сковорода. Випадково в одному з його листів прочитали, як він пригадує святкування власного дня народження, і що це було 3 грудня. Ось так дату і встановили.

Про дитинство Грицька відомо небагато, але певні факти є. Сковорода народився і провів дитинство у селі Чорнухи, що нині на Полтавщині. Його батько Сава Сковорода був рядовим козаком, у мирний час займався шинкуванням і продажем вина.

У 7 років Грицька віддали до 4-річної дяківської школи. І вже в школі стало зрозуміло, що він дуже талановитий. Зокрема маленький Сковорода гарно співав. За красивий голос дяк поставив його першим співаком у церковному хорі.

Згодом 19-річного Григорія (коли він вже навчався в Києво-Могилянській академії) взяли навіть до придворної капели імператриці Єлизавети Петрівни, і хлопець вирушив до Санкт-Петербурга. У придворній капелі в Санкт-Петербурзі та Москві виконував партії альта в операх, літургіях, різних урочистостях. Через три роки разом з почтом імператриці Єлизавети він прибув до Києва. Назад з імператорським двором вертатися Сковорода не став, звільнився в чині "придворного уставника" і повернувся до Києво-Могилянської академії, аби завершити курс філософії.

Загалом у Києво-Могилянській академії Сковорода вчився 10 років, але не закінчив вишу, бо повний курс навчання в академії тривав 12 років.

До речі, навіть сучасні студенти "Могилянки" вірять, що Сковорода приносить удачу. Тому перед сесією до пам’ятника філософу, що знаходиться на Контрактовій площі у Києві, приходять натовпи студентів. Вони впевнені, що досить кілька секунд потриматися за Сковороду, й викладач обов’язково поставить гарну оцінку. Найбільш рішучі за допомогою сходів, інших підстав намагаються дотягнутися до голови, щоб потерти її на удачу. Інші обходяться взуттям філософа

Крім того, кожен рік 28 червня в день вручення дипломів на голову Сковороді одягають бонет — чорну шапочку випускників. Також у студентів є традиція щорічно мити пам’ятник на день академії. Ця добра, символічна акція так й називається — "чистий Сковорода".

Говорять, що Григорій Сковорода володів даром передчуття.

"Так, в книжці Михайла Ковалинського (друга та першого біографа Сковороди) згадується конкретний випадок, коли Сковорода передбачив мор, який відбувся в Києві, і це було приводом, чому він поїхав з Києва. За два тижні до цього він сказав, що відчуває отруєний сморід на Андріївському узвозі. І через два тижні дійсно в Києві був мор. Але це лише один випадок. Чи можемо ми говорити про дар передчуття завдяки одному випадку? Можливо, це і перебільшення", — розповів історик Олесь Доній.

Але Сковорода нібито передбачив свою смерть, тому попрямував до села Іванівка, що на Харківщині, щоб померти саме там.

"Так, він знав, що іде на смерть. Але тут теж не все так просто. Якщо почитати останній абзац книжці Ковалинського "Життя Григорія Сковороди", там дуже дивно. Він прийняв обряд, і після того помер. Можливо, там ще питання в самому обряді", — вважає Доній.

Ще великий філософ був вегетаріанцем. Сковорода вважав, що людина, яка зловживає м’ясом та алкоголем, довго зупиняється на тривожному роздумі — "передчасно старіє, коли не щось гірше". Кажуть, він якось побачив сон, де люди їли один одного, і після цього відмовився від м’яса. Крім того, він їв тільки один раз на добу — і завжди після заходу сонця. І прожив 71 рік, що для XVIII століття було довголіттям.

"Він дуже любив сир. Є чіткі підтвердження, що йому друзі дарували сир. Передавали конкретно "Пармезан" і "Голландський". А знаєте, скільки передавали? 6 кілограмів "Пармезану" та 6 кілограмів "Голландського". Тобто це 12 кілограмів", — уточнив Доній.

Філософ знав 7 іноземних мов: латину, грецьку, польську, німецьку, французьку, італійську та давньоєврейську.

У Сковороди було багато учнів, викладав він і приватно (його запрошували вчителем в різні маєтки), і офіційно — в Харківському колегіумі, а потім у Переяславі. Головним чином він викладав поетику — вчив, як писати поезію.

Сковорода був дуже цікавим викладачем. В нього, наприклад, була своя система оцінювання — 10-бальна (деякі стверджують, що 12-бальна), але не цифрами, а було 10 коротких характеристик. Починалося від "повне безглуздя", а найбільш розумних він оцінював як "вострий, "вельми вострий", "зверок вострий" (тобто знання вистачає на льоту).

Сковорода вів чернечий спосіб життя. Для нього це було аскеза — духовна практика, коли досягаєш вдосконалення через добровільне самообмеження. Він увібрав і аскетизм, і відмову від жіночої ласки, від жіночої уваги.

"Це був його вибір. Його хрест. Його спосіб мислення і бачення. Він відмінний від нашого мислення. Але Сковорода був такий", — зазначив Олесь Доній.

"Ще з часів середньовіччя багато людей, які обирали науку, навіть проходили специфічний ритуал — вони заручалися з наукою. Найбільше Сковорода любив все-таки філософію", — додав доцент Національного університету "Києво-Могилянська академія" Ростислав Семків.

У своїх самообмеженнях Сковорода почувався вільною людиною. Він був вільний від зайвих речей, від багатства. Він навіть не мав будинку.

Близько 30 років Сковорода провів у подорожах, він дуже любив мандрувати:

  • перша подорож — до Санкт-Петербурга, де він ввійшов до складу імператорської капели;
  • далі подорож Європою. Сковорода записався до комісії з закупки токайських вин, яка повинна була знайти кращі вина для цариці. З токайською комісією Сковорода потрапив до Угорщини, де і знаходиться місто Токай, відоме своїми винами. Потрапивши до Європи, він почав слухати лекції в різних університетах. Загалом філософ був в Угорщині, Німеччині, Польщі, Словаччині, Чехії, Італії (подані сучасні назви країн);
  • а потім продовж 25 років мандрував Україною.

Сковорода в Україні мандрував від одного до іншого маєтку, від одного до іншого свого знайомого. Його улюбленою місцевістю було село Іванівка (тепер Сковородинівка), що на Харківщині. Там Сковорода навіть облаштував собі незвичну келію — у дуплі дерева. У ній вставав стіл, і філософ міг там писати.

Ця келія збереглася до наших днів. Розташована біля музею Григорія Сковороди у селі Іванівка.

"Це саме той музей, куди у травні влучила російська ракета. І тому зараз його нам належить ще відновлювати", — зазначив Ростислав Семків.

До Іванівки Сковорода йшов цілеспрямовано — він йшов на останні свої дні, хотів завершити життя саме на цій місцині. Помер філософ 9 листопада 1794 року. Насправді, конкретного місця поховання не знав ніхто, була відома лише місцина — село Пан-Іванівка, що потім називалася Іванівка, а вже потім Сковородинівка.

Як і заповідав Сковорода, на його надгробку немає хреста чи скульптури — тільки камінь. І знаменитий напис: "Світ ловив мене, та не спіймав".

Усі бачили Сковороду на купюрі в 500 гривень. На ній також ще зображений фонтан, який філософ сам намалював. Над зображенням напис: "Нерівне всьому рівність".

Цей фонтан нерівної рівності є ключем до філософії Сковороди:

  • фонтан — це бог, абсолют, який наповнює людей сенсом;
  • він розливає однакову воду, але в різні судини — так само немає жодної людини, яка була б схожою на іншу. Згідно з поглядами Сковороди, кожна людина наповнена своїми талантами. Тому їй не варто задивлятися на оточуючих і повторювати чужий шлях. Потрібно шукати те, чим сама людина наповнена, реалізувати свої таланти. І коли людина займається справою, до якої має хист, яка їй до душі, вона стає вільною та щасливою;
  • підсумок — "Нерівне всьому рівність".

Організація ЮНЕСКО поставила Сковороду поруч з такими філософами як Сократ, Конфуцій, Спіноза та Махатма Ґанді. Власне тому, що Сковорода не лише мав свою філософію, проповідував її, не лише навчав — але і жив, відповідно до неї. Тобто жив так, як проповідував.

Свою філософію Сковорода доносив через твори. Він так само став в українській літературі зачинателем нового жанру, який він називав "мудра пташка, що ховає в собі силу". Це — байка.

"Байка — це ще античний жанр. Але Сковорода привносить його в українську літературу. Кожна байка містить наприкінці висновок, щоб ніхто не сумнівався, про що тут йшлося. Оцей прикінцевий висновок називається мораль або сила", — повідомив Ростислав Семків.

До речі, моралі, сили майже кожної байки Григорія Сковороди стали крилатими висловами, бо в них — уся життєва мудрість філософа.

Несподівані питання від дітей

Під час програми "Ліс рук!" школярі ставили питання про Григорія Сковороду, а відповідали на них експерти:

  • Ростислав Семків, письменник, літературознавець, літературний критик, перекладач, видавець, доцент Національного університету "Києво-Могилянська академія";
  • Олесь Доній, ідеолог, історик, громадський та культурний діяч.
Ростислав Семків та Олесь Доній

У Григорія Сковороди таке кумедне прізвище. Чи дражнили його у школі?

— Насправді, це не кумедне прізвище. Можливо, що нам зараз так здається. Сковорода — це типове козацьке власне прізвище. Козаків називали простими речами, асоціативно — Чуб, Закарлюка, Рогач, і ось Сковорода. Гадаю, що його не дражнили, бо раніше з повагою ставилися, тому що це носій козацького прізвища.

У ті часи співати у церковному хорі було круто чи зашкварно?

— Це було гіперкруто. Бо насправді церква на той момент виконувала функцію і будинку культури, й школи, й університету. Церква завжди була центром або міста, або села. І тому бути причетним до цього культурного центру було дуже круто.

А може бути, що засновник Facebook Марк Цукерберг реально родич Сковороди? Бо вони досить схожі.

— Чим далі живе людство, тим більше ймовірність, що можна відшукати відсилання до якихось спільних родичів. Так, подейкують, що у Цукерберга одна з родинних ліній тягнеться в Україну. То, чому ні? Цілком може бути.

Марк Цукерберг та Григорій Сковорода

— Чому у Сковороди така хіп-хопська стрижка?

— Це зараз ви сприймаєте її як хіп-хопську. А на той момент це була типова стрижка. Зокрема, це була типова стрижка для бурсаків Києво-Могилянської академії.

Цікаво, як робили таку стрижку. Її називали"під горщик". Просто надягали на голову горщик, й далі відстригали все зайве.

Як батьки Сковороди поставились до того, що він не закінчив "Могилянку"? Чому не змусили його довчитись?

— На той час це було значно більш звична річ. Ставлення, що потрібно відучитись стільки-то років, а у кінці отримати диплом, з'являється трошки пізніше — в XIX сторіччі. І це загалом винахід німецької педагогіки. Ось якщо вас батьки будуть змушувати доучуватися, вони йдуть цим курсом.

Загалом раніше європейська освіта була більш ліберальною (і зараз європейська освіта до цього повертається). Це було не так вже і дивно. Тому, гадаю, це не викликало якихось там особливих заперечень.

Попередні випуски "Ліс рук!":

Прямий ефір