"Харківські угоди", партія Шарія та боротьба з олігархами: інтерв'ю з політологом Володимиром Фесенком

Як буде розвиватися процес деолігархізації, який ініціював президент України Володимир Зеленський. Наскільки реально притягти до кримінальної відповідальності народних депутатів, які проголосували у 2010 році за "Харківські угоди", що стали однією з причин окупації Криму Росією. Чому закривають "Партію Шарія", та чи зможе новий Центр протидії дезінформації протистояти російській пропаганді. Такі теми у програмі "На самом деле: Украина" телеканалу "Дом" прокоментував політолог Володимир Фесенко.

Ведуча програми — Дарина Вершиленко.

— На тлі санкцій, введених проти Ігоря Коломойського, Офіс президента України подякував США за боротьбу з олігархами. Ваш прогноз: що буде з Віктором Медведчуком, Ігорем Коломойським, з їхніми активами?

— Потреба в деолігархізації виникла давно і не у зв'язку з якимось заявами чи діями США. Так, США ввели санкції, причому дуже обмежені — лише заборона на в'їзд до США для Ігоря Коломойського. Зауважу, що розслідування щодо колишнього менеджменту "ПриватБанку", близького до Коломойського, в Україні почалося ще до цих санкцій.

Санкції проти Медведчука ухвалили, хоча в США проти Медведчука ніяких дій не здійснювали. Це просто дуже показовий приклад.

Але було б наївно очікувати, що одного дня почнеться війна проти всіх олігархів. Для будь-якого президента України це було б вкрай небезпечно. Ось Петро Порошенко, наприклад, говорив про деолігархізацію у 2015 році. Дуже багато було сказано, але нічого особливо не відбулося.

Зараз, я думаю, ситуація буде розвиватися не як якась масштабна та гучна війна проти всіх олігархів. Імовірніше, йтиметься про послідовну, поступову політику видавлювання олігархів з політики й інформаційного простору.

Це не відбудеться одномоментно. Крім того, це не відбудеться за один рік. Можливо, навіть не за один виборчий цикл. Але запит на це є. До цього схильний і президент Зеленський, і значна частина суспільства. Тому будемо рухатися, вже рухаємося в цьому напрямку.

— У 2010 році 236 народних депутатів проголосували за так звані Харківські угоди. Документ продовжив термін перебування російського флоту в Криму до 2042 року. Зараз РНБО ухвалила рішення, щоб усі ці парламентарії пройшли перевірку СБУ, бо саме "Харківські угоди", на думку членів РНБО, стали однією з причин окупації Криму Росією. Ваша думка: нардепи повинні відповідати за таке голосування? До речі, у списку є й олігарх Рінат Ахметов, він теж голосував. Це означає, що його теж звинуватять у державній зраді?

— Рішення Ради національної безпеки та оборони (РНБО) — це доручення розібратися з цією ситуацією. Ось тут ми можемо мати низку проблемних моментів. Наприклад, саме згідно з Конституцією України, депутати не відповідають за свої голосування.

Тому лише за факт голосування залучити їх до юридичної, кримінальної відповідальності, на мій погляд, неможливо. Оскільки це суперечить Конституції України. Щонайменше це буде оскаржуватися через Конституційний суд.

А ось люди, які організовували "Харківські угоди", які здавали наші національні інтереси Росії, — ось вони повинні юридично відповідати за це. За те, що сталося, за те, що здали інтереси щодо Криму. Ці люди зараз переважно в Москві. Але я думаю, що можна використовувати щонайменше інститут заочного правосуддя. Ось стосовно Януковича вже є вирок за державну зраду. Так само й інші представники тодішньої верхівки повинні відповісти за здачу національних інтересів.

РНБО дала доручення не парламенту, а Службі безпеки України. Але у СБУ будуть правові обмеження. Оскільки є конституційне обмеження, що не можна притягнути депутата до кримінальної відповідальності за голосування. Це був депутатський імунітет. Відповідно, я думаю, що навіть якщо такі спроби будуть, то їх будуть оскаржувати. І в наших службах, і в міжнародних.

— Справа про заборону "Партії Шарія". Міністерство юстиції України подало позов до окружного адміністративного суду Києва з вимогою про заборону партії. Підставою для звернення стало кримінальне провадження СБУ про антиукраїнську діяльність Анатолія Шарія, а також підробка документів при створенні партії. Чи є перспективи у цієї справи?

— Так, ось тут я перспективу бачу, і вже є звернення Мін'юсту. Дехто називає це забороною. Ні, йдеться не про заборону.

Йдеться про скасування реєстрації цієї партії. Чому? Передусім, як з'ясувалося, ця партія створювалася, зокрема, з використанням саме іншої людини.

Був якийсь, якщо не помиляюся, Віктор Шарій, який формально нібито дав цій партії своє ім'я. Тому що Анатолій Шарій, який є реальним лідером цієї партії, був в Іспанії, а за українським законодавством, оскільки проживає поза країною вже тривалий час, не може брати участь у виборах, вести активну політичну діяльність.

Тобто формально ця партія створена під іншу людину. А тепер ця людина говорить: мене ввели в оману. Думаю, що там були інші обставини, але все ж таки. Він (Віктор Шарій, — ред.) відмовляється від того, що сталося. Формально це вже підстава для припинення діяльності цієї партії, для скасування її реєстрації. Тому що очевидно, що там був ще факт корупції.

Друга важлива обставина. Зараз СБУ розслідує причетність Шарія, по-перше, до інформаційної війни проти України, по-друге, СБУ у Шарія виявила цілу низку ксенофобських заяв. А це суперечить українському законодавству. Це теж може бути підставою для припинення діяльності цієї партії.

— В Україні створили Центр протидії дезінформації, зокрема, щоб протистояти кремлівської дезінформації. Цю роботу буде координувати РНБО. На ваш погляд, чи допоможе такий центр протистояти російській пропаганді?

— Коли ми зіткнулися з анексією Криму, з війною на Донбасі, ця проблема стала для нас просто вкрай актуальною. Намагалися боротися різними формами. РНБО, до речі, намагалася координувати боротьбу з російською пропагандою у 2014-2015 роках. З ініціативи РНБО ухвалювали рішення про закриття мовлення в Україні російських федеральних каналів, російських соціальних мереж. І за допомогою громадських організацій здійснювали аналіз інформаційної ситуації, вивчали різні фейки тощо. Але робили це, на мій погляд, дещо по-аматорськи.

Треба боротьбу з російською пропагандою поставити на системну основу і здійснювати її в координації з різними державними відомствами, які мають ресурси для цього. Це і РНБО, і Міністерство культури та інформаційної політики, Мін'юст, Міністерство закордонних справ. Якщо цей центр буде координувати свою діяльність з ними, думаю, що можуть бути шанси на його успішну діяльність. Але його робота повинна бути продуманою, дуже системною.