Чи є олігархи в ОРДЛО: інтерв'ю з правозахисником Павлом Лисянським

Павло Лисянський. Фото: dialog.ua

Навесні 2014 року Росія розігрувала карту боротьби за соціальні права, коли намагалася стимулювати протести в Донецьку та Луганську. Лідери "руської весни" обіцяли людям соціальну справедливість і боротьбу з олігархами. Відтоді минуло сім років. Гасла так і залишилися лише гаслами.

Контроль над найбільшими промисловими підприємствами тимчасово окупованого Донбасу, більшість з яких раніше входили до холдингів олігарха Ріната Ахметова, просто перейшов до рук іншого олігарха — Сергія Курченко, члена так званої сім'ї Віктора Януковича. У 2014 році Курченко покинув Україну разом з представниками колишньої влади. Судячи з публікацій російських медіа, починаючи з 2017 року, Курченко отримав практично повний контроль над промисловістю в окремих районах Донецької та Луганської областей (ОРДЛО).

У Донецьку та Луганську олігархи продовжують експлуатувати місцеву промисловість. "І зараз в Росії робляться спроби замінити структури Курченко, або приховати якимось чином його участь, за допомогою передачі шахт, заводів та іншого на баланс так званих "республік". І є інформація, що також в цю тему намагаються активно вбудуватися структури, пов'язані з українським олігархом Віктором Медведчуком", — прокоментував телеканалу "Дом" журналіст Андрій Діхтяренко, який спеціалізується на темі Донбасу.

Російські ЗМІ неодноразово писали про розкішне життя Курченка в Москві. Видання The Insider повідомляло, що він винайняв посилену охорону та придбав будинок за 35 млн дол. І хоча на словах в Донецьку і Луганську зараз "народна влада", в реальності олігархи продовжують експлуатувати місцеву промисловість. Але тепер вже без будь-якого контролю з боку держави та зобов'язань перед людьми.

Про роль олігархату в ОРДЛО у програмі "На самом деле: Донбасс" розповів правозахисник, засновник громадської організації "Східна правозахисна група" Павло Лисянський.

Ведучий програми — Олег Борисов.

— Як ми бачимо, на тимчасово непідконтрольних Україні територіях олігархи нікуди не зникли. Як були, так і залишилися. У чому різниця між олігархами до 2014 року та нинішніми?

— Ситуація змінилася повністю, тому що відбувся перерозподіл груп впливу. Фінансово-промислові групи, які були до 2014 року, втратили свій контроль на територіях ОРДЛО. І прийшли нові люди.

Окупація Російською Федерацією дала про себе знати. І якщо раніше фінансово-промислові групи вибудовували свій бізнес таким чином, щоб збувати свою продукцію на території України, в країнах Європи, то тепер в ОРДЛО є тільки один вихід — збувати продукцію на території Російської Федерації. Відповідно, звідси й відбувся перерозподіл.

Плюс політичний аспект. Бізнес на тимчасово окупованій території ведуть тільки ті, хто дружить з Російською Федерацією, і може збувати продукцію на її території.

В цьому і є відмінність. Але слід зазначити, що бізнес на окупованій території пов'язаний з порушенням прав людини. Зараз там немає закону, там повне беззаконня. І фінансово-промислові групи з окупаційними адміністраціями можуть економити свої фонди, наприклад, не виплачувати зарплату людям. А це, відповідно, здешевлює собівартість їхньої продукції.

— На вільній території України ми спостерігаємо активну боротьбу з олігархами. Самопроголошена "влада" на непідконтрольній частині Донбасу також постійно говорить про те, що триває боротьба з олігархами. Наскільки їхні слова розходяться з реальністю?

— У них олігархи — це лідери незаконних збройних формувань "ЛНР" та "ДНР". У них, дійсно, на папері немає олігархів, як у нас, наприклад, Коломойський, Пінчук, Ахметов та інші люди з фінансовими ресурсами. У них всі процеси контролює окупаційна адміністрація Російської Федерації. Єдина компанія, яку можна вважати олігархічною — це ЗАТ "Внешторгсервіс", яка на сьогодні втрачає свій вплив, тому що в ОРДЛО ухвалено рішення передати частину промислових підприємств так званим чиновникам незаконних збройних формувань.

Що таке бізнес в ОРДЛО? Його можна розділити на три складові. Це вугілля, металургія та виробництво. Скажімо, завод "Силур" в Харцизьку, який виробляє сталеві дроти. Таких виробництв дуже багато.

Ще один бізнес — це переведення в готівку коштів, зокрема й жителів ОРДЛО, які отримують пенсію в Україні. Чому Російська Федерація закрила КПВВ? Тому що їй вигідно, щоб люди не приїжджали на територію України. По-перше, політична причина — жителі ОРДЛО повинні думати, що "у нас краще". Адже при чинному президенті Володимирі Зеленському зроблені дороги, оновлені КПВВ і побудовані нові. І для того, щоб люди не бачили цього, їм обмежують виїзд.

Але в цьому є ще економічна складова, тому що величезна кількість людей отримує пенсії на тимчасово окупованих територіях, вони користуються послугами місцевих "обнальщиків". Є там такі конвертаційні центри, які за комісію до 20% від пенсії готові людям ці гроші перевести в готівку. І вони ось таким корупційним шляхом беруть у них карти, приїжджають на підконтрольну територію України або діють через банківські системи, там є ціла система цього переведення в готівку грошей.

Дохід від переведення в готівку коштів, за нашими підрахунками, становить від 5 до 7 млн дол. в місяць. І це все контролюють окупаційні адміністрації. За цим стоїть Пасічник ("глава "ЛНР" Леонід Пасічник, — ред.), за цим стоїть Пушилін ("глава "ДНР" Денис Пушилін, — ред.). Але також стоїть і "Міністерство держбезпеки "ЛНР"/"ДНР". Тому що "МГБ "ЛНР", "МГБ "ДНР" — це так звані контролери, вони безпосередньо доповідають Кремлю. І вони контролюють так званих чиновників, які обіймають керівні посади на "державних" підприємствах, комунальних підприємствах "ЛНР" та "ДНР". Тому, як не дивно, хоча там триває повний занепад, бізнес там розвивається.

Але окупаційні адміністрації не дозволяють виділити ту чи іншу персону, яка веде там бізнес і яка дуже багата. Тому що в їхній ідеології прописано, що це так звані "народні республіки", там вся влада нібито належить народу. Але ми бачимо, що там навіть шахтарі, яким не виплачують заробітну плату, не можуть звернутися до "суду". Тому що "суди" в так званих "ЛНР" та "ДНР" не розглядають "судові позови" з трудових питань.

Багато людей змушені їхати в Російську Федерацію на заробітки. Трудова міграція — ще один з важливих напрямів бізнесу. В "ЛНР", "ДНР" діють трудові фірми Російської Федерації. Вони вербують шахтарів, яким не виплачують заробітну плату, і відправляють їх на підприємства до Росії. За це фірми отримують свій відсоток від заробітної плати робітників і винагороду від російських підприємств, для яких вони вербують робітників.

У нас так історично склалося, що на Донбасі дуже складні шахти, дуже глибокі. І ті, хто там пропрацював, стають справжніми професіоналами. Тому вони мають попит в Російській Федерації.

— Ви навели приклади порушення прав людини, триває повна безконтрольність. Але чи є якийсь рецепт від цього всього? Що робити людям?

— Окупована частина Луганської області: місто Зоринськ — шахта "Никанор-Нова", місто Антрацит — шахта "Комсомольська". Там люди згуртувалися і почали протестувати проти дій окупантів.

Вони так протестували, що в Антрациті проти них були введені спеціальні підрозділи "народної міліції" та було відключено телефонний зв'язок. Але люди все одно вийшли на протест перед міською "адміністрацією". Я ні в якому разі не закликаю до насильства і до повстання жителів ОРДЛО, я закликаю до реалізації свого права на мирний протест і вираження своєї позиції. Тому що на той момент люди домоглися виплати своєї заробітної плати, і, як я бачу, протестів окупанти бояться найбільше. Тому що коли народ, трудящі виходять на протест проти окупаційних адміністрацій Російської Федерації, під дулами автоматів, то це демонстрація якраз "народної республіки".

— На закінчення хочу звернутися до наших глядачів, які проживають на непідконтрольній території. Якщо ви зіткнулися з порушенням прав людини, якщо вам не виплачують зарплату місяцями, звертайтеся до редакції телеканалу "Дом": це можна зробити через соцмережі, написавши на електронну пошту. Ми обіцяємо вам повну анонімність при висвітленні вашої проблеми.

Прямий ефір