Якщо затримали в ОРДЛО: алгоритм дій від правозахисників і досвід родичів

За 7 років бойових дій на Донбасі так звані "Л/ДНР" незаконно затримали сотні, якщо не тисячі осіб. Багато утримуваних у катівнях незаконних збройних формувань (НЗФ) роками чекали на звільнення. А за тих, хто досі не отримали свободу, борються їхні близькі та українська держава на переговорних майданчиках. Щоправда, про нове одночасне звільнення утримуваних осіб сторони не можуть домовитися вже тривалий час.

Яка доля незаконно затриманих, які кроки робляться для їхнього звільнення — в ситуації розбиралися журналісти програми "На самом деле: Донбасс" телеканалу "Дом" і представниця окремих районів Донецької та Луганської областей (ОРДЛО) української делегації в Тристоронній контактній групі (ТКГ) Тетяна Іванова.

Не змирилися з "російським миром"

Звільнення незаконно затриманих і засуджених людей на Донбасі — одна з ключових тем переговорів Тристоронньої контактної групи, проте вже близько двох років питання не рухається з мертвої точки. Українській стороні відомі імена мінімум 285 утримуваних, але далеко не всіх із них так звані "Л/ДНР" готові включити до списків на звільнення.

Точну кількість незаконно утриманих не назве ніхто, до того ж НЗФ регулярно заявляють про арешти нібито "шпигунів". Все це — політичні справи проти людей, неугодних окупаційній владі.

Переселенка Тетяна Матюшенко родом із міста Кальміуського (до декомунізації — Комсомольське) Донецької області. Жінка вже близько чотирьох років бореться за звільнення чоловіка Валерія. Чоловіка "засудили" на 10 років нібито за "шпигунство" проти так званої "ДНР".

10 місяців він провів у сумнозвісній в'язниці "Ізоляції" в Донецьку, потім був так званий "суд". Після — ще один місяць в "Ізоляції", а звідти — до СІЗО. З травня 2018 року Валерій Матюшенко перебуває в Макіївській колонії № 32.

"Так, у мене проукраїнська позиція, у мого чоловіка проукраїнська позиція. Але не вбивати ж людей за те, що вони не змирилися з тим, що прийшов "русский мир", — говорить Тетяна Матюшенко.

Тетяна каже, що в боротьбі за звільнення людей із катівень "ДНР" є багато особливостей. Вона озвучила кілька важливих правил.

"Чоловіка внесла на обмін вже 6 серпня. Але, виявляється, є кілька груп. Перша — люди, які підтверджені з двох сторін — так званих "Л/ДНР" і України. Друга — люди, які підтверджені Україною, тобто є офіційні документи, і на той момент вважалося, що це люди, які підтверджені Мінськими домовленостями. А третя група — люди, які не мають документів, тобто немає підтвердження перебування в місці незаконного утримання", — пояснює Тетяна.

Проти Тетяни в "ДНР" також відкрили "кримінальну справу", але не вистачило "доказів", щоб хоч у чомусь звинуватити жінку, і "справу" закрили.

Тетяна в черговий раз поїхала в Донецьк, коли дізналася, що її чоловіка не включили до списку на звільнення в грудні 2017 року. Але під час другої поїздки, коли Тетяна потрапила на "суд" у справі чоловіка, все змінилося — жінку ледь не затримало "міністерство держбезпеки ДНР" ("МДБ ДНР").

"2 лютого 2018 року чоловікові переносять "суд", на який я наважуюся поїхати. Це була моя велика помилка, тому що коли мене побачили на "суді", щойно я зайшла додому, будинок оточили кілька машин, це було "МДБ". Мені пощастило, що вони не знали, що я вдома. І ось так я сиділа 4 дні, не виходячи з дому. Тато приїде, включить світло, я поїм. Ось так я на підлозі прожила 4 дні", — згадує Тетяна Матюшенко.

Тетяна каже, що їй дивом вдалося залишити місто непоміченою. Відтоді вона не поверталася додому, і зараз живе на підконтрольній Україні території. Чоловіка зрідка чує по телефону. Але переконана, що всі розмови ув'язнених прослуховують, а тому від Валерія складно дізнатися правду про те, що так хвилює рідних — чи все добре зі здоров'ям, чи не застосовують до нього тортури. Але Тетяна знає напевно — її чоловікові потрібна медична допомога.

"Ці особи часто перебувають без суду й слідства в таких місцях, як "Ізоляція", і мають фактично покарання, або поміщені в умови, часто набагато гірші, ніж умови в звичайних виправних установах (наприклад, виправних колоніях або слідчих ізоляторах), які теж не відповідають стандартам дотримання прав людини, але все ж там є рівень вимог і стандартів, які дотримуються", — коментує виконавчий директор Української Гельсінської спілки з прав людини Олександр Павліченко.

В ізоляції

Поки у ООН, Міжнародного Комітету Червоного Хреста і українських організацій немає доступу до в'язниць на непідконтрольних територіях, неможливо в принципі відстежити, що відбувається з ув'язненими. Міжнародні правозахисники стежать за ситуацією віддалено. До цих організацій також важливо звертатися, щоб у так званих "Л/ДНР" розуміли, що незаконно затримані перебувають у фокусі уваги.

"Важливо, що туди не можуть звертатися представники, знайомі, правозахисники — лише рідні безпосередньо. Такі організації працюють, дотримуючись принципу конфіденційності. Комітет Червоного Хреста повинен мати доступ до всіх незаконно ув'язнених людей, але він його досі не має. Але звертатися потрібно, тоді вони запросять цей дозвіл", — говорить голова правління громадської організації "Центр громадянських свобод" Олександра Матвійчук.

Кожне затримання на непідконтрольній території — унікальний випадок, хоч і створюються подібні "справи" за однією і тією ж схемою. Правозахисники кажуть, що на початковому етапі, коли людину тільки затримали, є кілька обов'язкових дій, які потрібно зробити її родичам або близьким людям.

"Перше, що потрібно зробити на непідконтрольній території — постаратися знайти, хто затримав людину, і де вона в цей час. Тому що там досить багато структур, які можуть затримувати. І це не обов'язково може бути "МДБ", — говорить представниця ОРДЛО української делегації в ТКГ Тетяна Іванова.

Після того, як дізналися, де преребуває людина, потрібно передати їй усе необхідне. Часто затримані потребують, насамперед, ліків. Потім потрібно звернутися до поліції із заявою про викрадення людини, а також до координаційного центру при СБУ, щоб домогтися включення затриманого до списків на взаємне звільнення утримуваних осіб. Від "Л/ДНР" теж доведеться домогтися письмового підтвердження про те, що затриманого включать до їхніх списків.

Незаконно затримані та засуджені за політичними справами в ОРДЛО — "найскладніші". Але політичні погляди — далеко не єдина причина, за якою жителі Донецька та Луганська можуть опинитися за ґратами.

У травні цього року видання "Спектр" опублікувало історію одного звільнення, і вона зовсім не схожа на десятки інших. Олена Захарова змогла витягнути з "Ізоляції" свого сина Руслана без допомоги спецслужб, міжнародних організацій та включення в списки на звільнення. В її випадку допомогли гроші та численні переговори, хоча до кінця не зрозуміло, що було причиною викрадення Руслана.

Читайте також: Без допомоги спецслужб і обмінів: історія матері, яка звільнила сина з в'язниці "Ізоляція" в Донецьку

Для людей зі зброєю в ОРДЛО викрадення з метою викупу — теж поширена практика.

"Іноді тих людей, яких можна там забрати за гроші, найчастіше залучають за економічними статтями. Якщо стаття економічна, значить, не дуже там тебе вважають злочинцем. Ти не потрібен для обміну. ​​Найімовірніше, питання може вирішитися фінансово. Якщо це політична стаття, й тобі при цьому ставлять, що у тебе була зброя, що ти працював на СБУ, був координатором, корегувальником, то навряд чи можна буде відкупитися", — коментує Тетяна Іванова.

Валерій Матюшенко — не єдиний в'язень ОРДЛО, якого так звана "ДНР" вже кілька разів із невідомих причин не включила до списків на взаємне звільнення. Ось інші імена:

• Богдан Ковальчук — 09.11.1998 р. н., затримано 31 серпня 2016 року. Утримується в колонії № 28 м. Чистяково (до декомунізації — Торез);
• Олег Таран — 08.10.1984 р. н., в полоні з 23 березня 2017 року. "Засуджений" на 6 років позбавлення волі. Перебуває в колонії № 28 м. Чистяково (до декомунізації — Торез);
• Олександр Бондаренко — 12.10.1964 р. н., затримано 17 травня 2017 року. "Засуджений" в листопаді 2019 року на 15 років позбавлення волі. Перебуває в Мічурінський виправній колонії № 57 міста Горлівки;
• Станіслав Боранов — 11.03.1986 р. н., затриманий 9 вересня 2017 року, утримується в Макіївській виправній колонії № 97;
• Євген Ставцев — 02.06.1985 р. н., затриманий 6 жовтня 2017 року. "Засуджений" 24 жовтня 2019 року, утримується в Макіївській виправній колонії № 32;
• Олена Пех — 17.03.1971 р. н., затримана 9 серпня 2018 року. "Засуджена" 27 березня 2020 року на 13 років позбавлення волі. Утримується в жіночій колонії № 127 м. Сніжне;
• Ігор Кірь'яненко — 08.09.1961 р. н., затримано 30 грудня 2018 року. Утримується в Макіївській виправній колонії № 32;
• Ігор Мирончук — 15.03.1976 р. н., затриманий 9 лютого 2019 року. Утримується в Макіївській виправній колонії № 32;
• Сергій Курис — 06.12.1972 р. н., затриманий 6 вересня 2019 року. Перебуває в СІЗО м. Донецька.

Чому їх не включають до списків на звільнення, невідомо. Все, що залишається родичам — чекати і сподіватися на диво.

"Крім саботажу — нічого"

Як зараз просуваються переговори Тристоронньої контактної групи щодо звільнення незаконно затриманих, і яка доля інших гуманітарних питань — ситуацію у програмі "На самом деле: Донбасс" коментує представниця ОРДЛО української делегації в Тристоронній контактній групі Тетяна Іванова.

Ведуча програми — Альона Чорновол.

— Чому сторони так довго не можуть домовитися про затвердження списків на одночасне звільнення утримуваних осіб?

— Основна причина — це політична складова в переговорах гуманітарної підгрупи. Було висунуто (представниками так званих "Л/ДНР", — ред.) дуже багато політичних вимог. Таких, як визнання "суб'єктивності" ОРДЛО, або внесення змін до Конституції, або ще якихось політичних питань. Тому, поки не буде відокремлено питання гуманітарне від політичних питань, на жаль, воно просуватиметься вкрай важко.

— Що ще може допомогти зрушити ситуацію з мертвої точки? Можливо, більш активна участь у цьому процесі міжнародних організацій? Які є інструменти тиску на окупаційну владу та на Кремль?

— Я думаю, міжнародний тиск — це дуже суттєва допомога, яка може бути надана Україні у вирішенні цього питання. І ми на це сподіваємося. Україна вирішує питання, переговори щодо цього тривають, але будь-яка допомога нам не завадить.

— За що в ОРДЛО затримують людей?

— Люди можуть потрапити в полон на непідконтрольній території за все що завгодно. За те, що сусід поскаржився, за те, що машина сподобалася, за те, що не там дорогу перейшов, огризнувся не тій людині. Я вже мовчу про політичні погляди.

— Попередні спроби провести одночасне звільнення утримуваних осіб кілька разів зривалися, після чого президент Володимир Зеленський заявив, що інформацію більше не даватимуть наперед, а повідомлять за фактом. Можливо, ви маєте передчуття, що скоро ми почуємо про нове звільнення незаконно затриманих?

— Я вважаю, абсолютно правильно видавати за фактом, тому що навіть дуже серйозні домовленості можуть не відбутися. Передчуття я поки такого не маю, тому що домовленості про обмін фактично немає. Є лише рух якийсь невеличкий щодо цього питання.

— Що на сьогодні відомо про інші гуманітарні питання, які обговорюються в ТКГ, наприклад, роботу контрольних пунктів в'їзду-виїзду, гуманітарну допомогу?

— На цей момент робота триває в усіх напрямах, за якими гуманітарна група працювала весь цей час: і відкриття КПВВ в Щасті, Золотому — я нагадую, що з української сторони КПВВ відкриті з жовтня минулого року, і ми весь цей час наполягаємо на тому, щоб сторона ОРДЛО також відкрила КПВВ. На жаль, поки, крім саботажу, нічого.

— До цього була інформація, що закриття КПВВ з боку ОРДЛО пов'язано з епідемічною ситуацією в Україні. Але зараз, дивлячись на дані статистики із захворюваності, в цю версію віриться насилу. Що скажете?

— На останній консультації ТКГ порушувалося виключно питання безпеки для відкриття контрольних пунктів в'їзду-виїзду. І представники сторони ОРДЛО вкотре вимагають письмове підтвердження безпеки з боку України. Вкотре Україна дає письмове підтвердження безпеки для відкриття КПВВ, вкотре це не влаштовує ОРДЛО.