Якщо ти допомагаєш, тобі допомагають удвічі більше: як розвивається волонтерський рух в Україні (ВІДЕО)

Кожен десятий українець хоча б раз у житті займався волонтерством — жертвував гроші, продукти чи речі тим, хто його потребує. Це дані соцопитувань. Сплеск волонтерського руху в Україні стався у 2014 році — з початком бойових дій на Донбасі та окупацією Криму. І зараз українці продовжують допомагати один одному, інформує "Дом".

Український Стівен Хокінг, Нік Вуйчич — як тільки не називали киянина Антона Дубішина. Коли йому виповнилося дев'ять місяців, поставили діагноз: спінальна аміотрофія першого типу. Хвороба майже повністю знерухомила тіло Антона, проте не позбавила його загостреного почуття обов'язку. Антон — волонтер, засновник громадської організації "Особлива команда".

"Кожен з нас, попри свій соціальний статус, свій фізичний стан або матеріальний стан — кожен може приносити користь. Не треба скаржитися, що там влада погана, суспільство не таке, або мені чогось не вистачає", — поділився волонтер.

Все почалося у 2008 році. Свої роботи, вишиті картини, Антон із мамою Наталею продавали на ярмарках. Вторговані гроші віддавали на потреби дитячих будинків.

"Адже воно повертається: якщо ти допомагаєш, тобі допомагають вдвічі більше. Ти потім зможеш допомогти вдвічі більше, тобі воно повернеться вчетверо. Це система", — розповів Антон.

Відвідати поранених у шпиталях, допомогти бездомним, зустрітися з неповнолітніми в колоніях і, звичайно, відправити гуманітарну допомогу до зони проведення операції Об'єднаних сил — сім'я Дубішиних допомагає всім, хто цього потребує.

"Мені колись один наш мешканець будинку каже: Наташа, ти куди їдеш? Кажу, їду годувати безпритульних. А на що вони тобі потрібні? Вони загиблі люди. Я говорю, вибач, ти, говорю, у кожний момент можеш залишитися на вулиці", — розповіла Наталя.

Інна Біла переїхала до Дніпропетровської області майже сім років тому. Тоді лишилася без даху над головою — так склалися обставини. Дівчина не мала ні вдома, ні роботи. А залишатися у рідному Дебальцевому у 2015 році було небезпечно. З дворічним сином на руках вона звернулася за допомогою до волонтерів. А ті допомогли не лише з переїздом, а й із житлом, і з роботою. Тепер Інна опановує кондитерську майстерність.

Щоб такі, як Інна, не залишалися наодинці зі своїми проблемами, волонтери у селі під Дніпром відкрили соціальний притулок. Люба Найдьонова стала його першою постоялицею. Сьомий рік живе тут із сином.

З 2014 року близько 1,5 українців набули статусу внутрішньо переміщених осіб (ВПО). І якщо на початку бойових дій гуманітарна допомога була необхідна тим, хто поспішно залишив свої будинки в окремих районах Луганської та Донецької областей та у тимчасово окупованому Криму, то сьогодні більш актуальна правова допомога.

"Кількість ВПО, хоч і не дуже стрімко, але постійно збільшується... У період пандемії COVID-19 виявилося, що саме ВПО стали менш готовими до цих перешкод, до цих складнощів", —​ розповів координатор громадської організації "КримSOS" Денис Савченко.

Проте часто самі волонтери потребують правового захисту та підтримки з боку держави.

"Ми працюємо над законом України про волонтерство спільно з профільним міністерством і з волонтерськими організаціями. Потрібно дякувати людям, які підтримують державу, дякувати людям, які підтримують у важкі моменти своїх земляків — їм потрібно надавати пільги та повагу", — розповіла уповноважений президента України з питань питанням волонтерської діяльності Наталія Пушкарьова.

Офіційно в Україні діють 660 волонтерських організацій. Такі дані надають у Міністерстві соціальної політики. Проте українців, які безоплатно допомагають тим, хто потребує, — у рази більше.

Поки готувався матеріал про волонтерський рух в Україні, один із героїв сюжету — київський волонтер Антон Дубішин — пішов із життя. Хлопцю було 31 рік. Телеканал "Дом" висловлює його близьким співчуття.

Читайте також: Другий шанс на щастя: як волонтери допомагають багатодітним родинам на Харківщині (ВІДЕО)