Діалог із Росією та українське питання: про розстановку сил на світовій арені говоримо з Олександром Мартиненком

Флаги Европейского Союза и РФ. Фото: Facebook

Європейська комісія опублікувала доповідь про те, як Європейський Союз може вдосконалити свою політику щодо Росії. Як після всіх минулих самітів і зустрічей світових лідерів Європа збирається стримувати Росію, та в яких моментах готова співпрацювати — у ситуації розбираються журналісти програми "На самом деле: мир" телеканалу "Дом" і генеральний директор агентства "Інтерфакс-Україна" Олександр Мартиненко.

П'ять умов

Європейський Союз хоче більш стабільних і передбачуваних відносин із Росією. Це ключовий посил документа, затвердженого Єврокомісією 16 червня. Таким чином ЄС намагається взяти ініціативу формування політики відносин у свої руки, "закинувши м'яч" у бік Кремля.

"Європейський Союз збереже відкриті канали комунікації з Росією. Ми очікуємо, що російське керівництво продемонструє свою зацікавленість і політичну волю припинити недружні дії як відносно до ЄС в цілому і членів Союзу зокрема, так і до третіх країн. Це необхідно зробити для того, щоб уникнути непродуктивних і потенційно небезпечних течій в наших важливих взаєминах", — йдеться в документі.

Разом із тим ЄС продовжить протидіяти, стримувати та взаємодіяти з Росією, ґрунтуючись на загальному розумінні її цілей, принциповому прагматизмі та в повній відповідності з п'ятьма умовами, затвердженими Євросоюзом для співпраці з РФ:

  • вимога імплементації Мінських угод;
  • поглиблення відносин з країнами "Східного партнерства" й Центральної Азії;
  • посилення стійкості до погроз, особливо в питанні енергетичної безпеки або гібридних воєн;
  • підтримання контактів із Росією з питань, що становлять для ЄС інтерес;
  • поглиблення контактів між людьми в країнах ЄС і Росії, а також підтримка громадянського суспільства в РФ.

Ухвалені вони були ще у 2016 році через небажання Кремля змінювати свою зовнішню політику. За словами представників Єврокомісії, ці принципи мають застосовуватися, оскільки Європа не може не підтримувати стосунків із РФ.

"Росія залишається найбільшим сусідом Європейського Союзу та важливим гравцем на міжнародній арені. Проте політичні кроки, які російська влада — наголошую, саме російська влада — робить протягом останніх років абсолютно свідомо, надають негативний виток нашим відносинам", — акцентує верховний представник ЄС із закордонних справ і політики безпеки Жозеп Боррель.

Разом із тим Боррель зауважив прагматизм такої політики й закликав не очікувати позитивних змін у найближчому майбутньому.

"З урахуванням нинішніх обставин ми вважаємо, що відновлення відносин, яке дозволить нам реалізувати весь потенціал близького співробітництва з Росією — це питання далекої перспективи. Таким чином нам, у Європейському Союзі, потрібно бути реалістами й готуватися до подальшого погіршення наших відносин із Росією, які й без того вже перебувають у найнижчій точці. І цей спад є найбільш імовірною перспективою на сьогодні", — деталізував він.

Із представником Єврокомісії погодилася й канцлерка Німеччини Ангела Меркель. У Німеччині, найбільшій економіці ЄС, вважають, що іншого вибору Євросоюз не має.

"Росія — це виклик усім нам. Однак Росія — ще й континентальний сусід Європейського Союзу. І ми помічаємо, що також піддаємося кібератакам. Але, з іншого боку, у нас є інтерес, як би важко це не було, зберігати діалог із Росією, якщо ми прагнемо до стабільності та безпеки в ЄС", — переконана Меркель.

"Північний потік-2"

Одним із ключових питань співпраці ЄС та РФ залишається "Північний потік-2". Будівництво трубопроводу вже практично закінчено. Незважаючи на санкції та загальне невдоволення проєктом з боку США — іншого важливого гравця в парадигмі Росія — Захід.

Європа не відмовляється від російського газу, але запуск "Північного потоку-2" загрожує втратами для важливого транзитера — України. США, виступаючи на боці Києва, вимагають законсервувати будівництво. В Європі ж однозначної відповіді не дають. Обговорення нових підходів до співпраці з Росією в ЄС почалося ще в травні.

Президент РФ Володимир Путін, ще до зустрічі з Джо Байденом, на Петербурзькому економічному форумі, який тривав 2-5 червня, спробував натякнути, що так чи інакше трубопровід добудують.

"Я думаю, що такі проєкти в інтересах не лише Росії, але й наших партнерів у Європі здійснюються. І повинні бути реалізовані. Я вже сказав, що лінійна частина закінчена, першої нитки. Протягом 1,5-2 міс. буде закінчена, сподіваюся, й друга нитка на 27,5 млн", — сказав Путін.

Чи суперечить закінчення будівництва "Північного потоку-2" одному з п'яти принципів взаємодії з Росією, Жозеп Боррель на презентації документа не уточнив. Однак наголосив, що ситуацію в Україні Європа тримає на контролі.

"Ми продовжимо підтримку України, її територіальної цілісності, суверенітету та незалежності. Це включає заклик до Росії визнати свою відповідальність як сторони конфлікту й виконати Мінські угоди", — акцентував він.

Після минулих зустрічей, переговорів і самітів світові лідери прийшли до спільного знаменника — становищу Росії зараз не позаздриш. І в інтересах Москви — піти на умови ЄС. Загальну думку резюмував президент США Джо Байден за підсумками зустрічі з Володимиром Путіним у Женеві 16 червня.

"Росія зараз перебуває в дуже складній ситуації. Її притискає Китай. При цьому Москва дуже хоче залишатися ключовим гравцем. Вона дуже хоче бути важливою в контексті світової політики. Раніше, ви знаєте, деякі критики називали Росію "Верхньою Вольтою з ядерними ракетами". У Росії дуже хочуть позбутися цього стереотипу. Їх це дуже турбує", — наголосив Байден.

Європа висловила намір прагнути до діалогу з РФ. Чи є такий крок спробою утихомирити агресора — невідомо. Лідери закликали оцінити підсумки зустрічей і переговорів за пів року. Однак ключовий момент залишився незмінним: агресивні дії Росії як щодо сусідніх країн, так і Євросоюзу та США, не залишаться без наслідків. І основне завдання на найближчу перспективу — переконати Кремль зробити висновки.

"Проблему треба вирішити однозначно"

Перспективи відносин світової спільноти з Росією, і роль України в цьому контексті в програмі "На самом деле: мир" оцінює генеральний директор агентства "Інтерфакс-Україна" Олександр Мартиненко.

Ведуча програми — Анна Нитченко.

— 23 червня Росія відкрила вогонь по британському есмінцю в Чорному морі, як заявили в Міноборони РФ. За їхніми словами, корабель нібито порушив російський кордон, але кордон — український, біля українського Криму, окупованого Росією. Міноборони Великої Британії заявило, що британський есмінець пройшов через територіальні води України в Чорному морі відповідно до міжнародного права, й стрілянина по кораблю не відкривалася. З чим пов'язані такі заяви Росії, чим вони загрожують Європі?

— Ці заяви (про обстріл есмінця, — ред.), на мою думку, Європі нічим не загрожують. Я більше схильний вірити Міноборони Великої Британії, тому що їм просто не вигідно це приховувати, якби такі дії відбувалися. Тому, найімовірніше, дійсно, тривали навчання, дійсно, есмінець спокійно виходив із Одеси до Грузії. А Міноборони Росії своїми заявами наголошує, що "стоїть на сторожі" громадян Російської Федерації, що дуже важливо перед прийдешніми виборами. Типу, що батьківщина "на замку".

І якщо йшлося про те, що десь бомби впали в безпосередній близькості від англійського есмінця... Певною мірою, можливе й попередження про те, що наступного разу вони можуть потрапити в інше місце, ближче ще до якихось кораблів або частин країн НАТО. Але, на мою думку, це — бряжчання зброєю й нічого більше на цей момент.

Олександр Мартиненко на зв'язку зі студією телеканалу "Дом"

— США продовжують допомагати Україні у протидії Росії. Після зустрічі Джо Байдена та Володимира Путіна в Женеві 16 червня це підтвердив і речник Держдепартаменту США Нед Прайс. Він зазначив, що за результатами зустрічі навряд чи можна говорити про позитивний вердикт щодо основних питань для Росії, і для досягнення результату знадобиться час. Як ви оцінюєте відносини ЄС — Росія після європейського турне Байдена? І що, на вашу думку, дасть турне держсекретаря США Ентоні Блінкена, яке триватиме до 29 червня? Там же візити у Берлін, Париж, Рим, Ватикан.

— Відносини Європи та Росії — багатошарові. Один шар — відношення не стільки навіть Євросоюзу та європейських країн, а окремих лідерів, я маю на увазі Франції та Німеччини. Тому що, з одного боку, це економіка, яка їм завжди цікава. Той самий "Північний потік-2" для німців, звичайно, бізнеспроєкт. Для Росії — політичний. Це перше.

Друге — всі ці країни є членами НАТО. Тому вони намагаються поєднувати, з одного боку, економічну вигоду від торгівлі з Росією, а з іншого — бути противагою Росії у військово-політичному плані. Думаю, ці ігри триватимуть, допоки у Франції та Німеччині не перезавантажиться влада. А це може бути і цього року в Німеччині, й наступного — у Франції. Але спроба поєднати бізнесспівпрацю з військово-політичним суперництвом виглядає не дуже природно.

Всі ці візити Байдена, Блінкена — вважайте, один великий візит, зустріч американців із Європою. Штати зацікавлені в тому, щоб закріпити це військово-політичне співробітництво, при цьому сильно не шкодячи бізнесу. Тому що Трампу було все одно, що відбувається з бізнесом у Німеччині, — але, як відомо, Байдену не все одно. Гра набагато складніша, ніж була до приходу демократів.

Говорячи про Україну, звичайно, ми б хотіли більш однозначної позиції, безумовно, Євросоюзу та Сполучених Штатів. Але треба бути готовими до того, що ця позиція буде такою ось різноманітною. І всілякі не зовсім приємні речі ми теж можемо почути й від Євросоюзу, й від Сполучених Штатів. Я маю на увазі й припинення військової допомоги також.

— США готові вводити санкції проти "Північного потоку-2" кожні 90 днів, заявив радник президента США Джейк Салліван. А виконуючий обов'язки помічника секретаря США у справах Європи та Євразії Філіп Рікер заявив, що російський газопровід підриває безпеку України та інших країн, зокрема, союзників і партнерів НАТО на східному фланзі. Хотілося б почути від вас роз'яснення. Перше — якою мовою Європа зараз має говорити з Кремлем? Друге — 12 липня Володимир Зеленський відвідає Берлін, і в липні ж Меркель зустрічається з Байденом. До чого прийдуть щодо "Північного потоку-2"?

— Набагато простіше говорити про "Північний потік-2", як не дивно, ніж про більш глобальні речі. "Північний потік-2" має всі шанси закінчитися до осені цього року.

Мені здається, що Україні важливіше зараз говорити (наскільки я знаю, така розмова ведеться з США та ЄС) про компенсацію. Ми, по-перше, втрачаємо великі гроші від транзиту, а по-друге, ми ризикуємо взагалі залишитися без транзиту — а значить, без прямого газопостачання наших східних регіонів, що набагато важче й гірше, ніж просто гроші. Треба буде перебудовувати всю нашу газотранспортну систему, пускати її, умовно кажучи, в реверсному режимі. Що один раз спробували зробити, начебто вдало, але ненадовго.

Ми повинні мати чітке розуміння, де ми беремо газ, як ми компенсуємо наші втрати від цього транзиту. І тут ось питання з боку України нашим стратегічним партнерам: "Проблему треба вирішити, й вирішити однозначно".

Повинні бути й фінансові, й, за необхідності, газові ресурси. Наскільки це можливо, мені складно сьогодні сказати. Моральна підтримка нам постійно надавалася, й це прекрасно. Коли йдеться про матеріальну підтримку, дуже часто виникають проблеми. Особливо з європейської сторони. Але це той поворотний пункт, де українська дипломатія має сказати: "Якщо цього не відбудеться, тоді наслідки будуть дуже важкими, зокрема і для Європи".

Оскільки всі не хочуть подальшої конфронтації між Україною та Росією, й хочуть вирішити конфлікт, за можливості, не військовим шляхом, то треба чітко пояснити, що "Північний потік-2", що вмикається зараз без компенсації, — пряма дорога до військового шляху. В інтересах Європи та США цю проблему зняти на якомога більш ранньому етапі.

— Щодо членства України в НАТО. Після саміту Альянсу ми отримали позитивні ремарки. З іншого боку, була позиція МЗС Франції, що "ще не час". Яка ваша думка?

— Ми отримали не ремарки, ми отримали сигнали. Сигнали ми отримуємо регулярно, постійно останні 20 років. Сигнал полягає в одному: жодна країна світу не має права вето на вступ України до НАТО, й колись вона там буде. Ключове слово — "колись". І тому я не вважаю це якимось проривом або важливим кроком уперед.

Кроки вперед має робити Україна. Тому що це від нас залежить вся робота із сумісності озброєнь і наших військових стандартів. А стосовно реформ — їх, безумовно, треба проводити. Хоча я б не прив'язував усі реформи без винятку, включаючи реформу корпоративного управління, до членства в НАТО — це трошки різні речі.

І ми маємо розуміти, що рішення про те, бути країні в НАТО, чи ні, безумовно, пов'язано з рівнем розвитку економіки й усього іншого, — але це, насамперед, військово-політичне рішення. Коли воно буде ухвалено, сказати складно, але не найближчим часом.

— Як думаєте, чого чекати від зустрічі Зеленського та Путіна?

— Від Зеленського з Путіним, знаєте, слід чекати двох монологів, я думаю. Якщо вона (зустріч, — ред.) відбудеться, це будуть два монологи.

Буде один монолог — для своїх виборців, і буде другий монолог — для своїх виборців. Після чого вони розійдуться. І підуть домовлятися далі люди на рівні радників, очільників адміністрацій і так далі. І процес цей буде довгим і не дуже цікавим.

Прямий ефір