"Справа" Джеляла — чи буде вирок: "5 вопросов" із Гаяною Юксель

Українці в Криму позбавлені основних прав і свобод — із такою заявою виступила перша заступниця міністра закордонних справ України Еміне Джапарова в рамках 48-ї сесії Ради ООН з прав людини.

Про які саме порушення говорила Джапарова — розповіла член Меджлісу кримськотатарського народу Гаяна Юксель у програмі "5 вопросов" телеканалу "Дом".

Ведучий — Олег Борисов.

— Про які правопорушення говорила Еміне Джапарова?

— Йдеться не про правопорушення, а про порушення прав людини. Порушення основних прав і свобод, які закріплені в міжнародних нормативно-правових актах і в українському законодавстві. Зокрема, якщо вже зовсім формально підходити до цього питання, просто можна брати Європейську хартію з прав людини, читати статті, їх близько 70, і ми побачимо, що кожна стаття знаходить своє відображення зараз у Криму.

За кожною із цих статей, яка закріплює і проголошує право людини на що-небудь, зараз фіксується порушення. Це і право на свободу слова, і волевиявлення, і право на пересування і вибору місця проживання, і право на свободу совісті тощо. Це широкий спектр порушень прав людини, який фіксується на території окупованого Криму.

Там є цілі напрямки. Тому що, припустимо, якщо говорити про права людини — це один напрямок. Про політичну волю і свободу — це інше. Якщо говорити про права журналіста і заборону на свободу слова — це третій напрямок. На жаль, за всіма з цих напрямків протягом восьми років фіксуються факти, створюються кейси і збирається інформація про порушення.

— Еміне Джапарова також заявила, що "люди в Криму позбавлені основних прав і свобод". Тут йдеться тільки про політв’язнів або і тих громадянам, в будинках яких проводяться обшуки?

— В даному випадку, я думаю, вона мала на увазі взагалі всіх жителів Криму, і необов’язково політично активних людей, діячів, активістів. Давайте почнемо з того, що як таких їх в Криму вже не залишилося, тому що починаючи з 2014 року Росія проводила політику зі знищення, з витіснення з Криму, зі створення умов для примусового виїзду всіх, хто так чи інакше говорив об’єктивно, відкрито, прямо про те, що відбувається в Криму. Намагався називати речі своїми іменами.

Тепер залишилися ті, хто так чи інакше змогли залишитися, але для їх повноцінної діяльності, для того, щоб вони могли відкрито діяти, відкрито висловлювати свої думки, відносини, не створено умов. Ми знаємо, що законодавство Російської Федерації і було жорстким, а зараз, після 2020 року, вони ще більше його посилили. І ввели норми, які забороняють взагалі не те, що обговорення, а постановку під сумнів так званого приєднання російських територій.

Крим вони розглядають російською територією. І всі ті, хто намагається щось говорити з цього питання, потрапляє під ось цю ось статтю. І перша норма — це попередження, а друга норма відкриває покарання до 10 років позбавлення волі.

Там така ситуація, розумієте... Люди не вільні, люди розуміють, що вони перебувають під постійним контролем. Навіть прості люди, які не політично активні. Вони знають, що є доносництво, що є стукацтво, що є так звана передача інформації, і людина так чи інакше береться на олівець, на замітку. Ми знаємо, що ось навіть на якихось заходах, які не мають відношення до громадської діяльності — на молебнях, на дуа, на поминках — люди намагаються не говорити багато про те, що вони думають. Навіть говорять про те, що були випадки, коли просто збирали в щось, в якусь ємність телефони для того, щоб ніхто нічого не міг фіксувати, і таким чином, проводили ось ці ось громадські заходи.

Я вже не беру публічну сферу. Я не беру, припустимо, такі місця як мечеті, де понатикані камери, людей обчислюють за тим, як вони себе ведуть, за тим, як вони розмовляють, як вони моляться. Потім ці люди потрапляють в якісь групи або списки. Фіксуються факти провокацій, коли людину намагаються вивести на розмову і зрозуміти, що вона думає і як вона взагалі ставиться до тих чи інших подій. Така нездорова атмосфера, яка, на жаль, спостерігається у всіх сферах життєдіяльності.

Я думаю, що коли Джапарова говорила про ситуацію в Криму, вона мала на увазі саме це. Не тільки політичну діяльність, а й життя простих людей, які зараз перебувають в умовах несвободи, в умовах окупації.

— Давайте поговоримо про Нарімана Джеляля. Що можна зробити для його звільнення?

— На жаль, перспективи розвитку "справи" не райдужні. Вона, звичайно, буде доведена до свого логічного завершення. Тобто піде вирок. "Справа", як зараз вже говорять адвокати, які не буде довгою, не буде таким тривалою, як штучно створена "справа 26 лютого".

Тут побудовано все досить просто: обов’язково з’являться 2-3 якихось таємних свідка, які все знали, все бачили і мало не були присутні при всіх цих заходах. І вона буде доведено до свого логічного завершення, буде вирок. А ось що буде потім, яким чином будуть розвиватися події — це багато в чому залежить ще від активності України та від можливості вести якісь процеси, які пов’язані зі звільненням політичних в’язнів і в’язнів, які перебувають зараз і в Криму, і на території Російської Федерації.

Тут, звичайно ж, крім інформаційного оповіщення, крім соціальної допомоги рідним, близьким, крім юридичної консультації, в Україні більш активно включаються якісь важелі тиску для того, щоб вирішити ситуацію.

По-перше, потрібно використовувати ту ж Кримську платформу для того, щоб залучити увагою і привести процес до якихось конкретних результатів. Я маю на увазі звільнення або обмін політичних в’язнів. Крім того, використовувати ті ресурси, які є щодо відношенні країн, які є партнерами України. Ту ж Туреччину, Сполучені Штати Америки для того, щоб так чи інакше намагатися впливати на процес, що відбувається на окупованій території.

Досить складно, достатньо багато, ми бачимо, факторів впливає на це. Не зовсім йде оперативна реакція, якою б хотілося. Проте в цьому напрямку, я думаю, не варто припиняти працювати, тому що люди перебувають в умовах несвободи, і звільняти їх необхідно.