Давайте спочатку забезпечимо жителів України доступною медициною: інтерв'ю з Борисом Тодуровим про реінтеграцію

В результаті медичної реформи в Україні зламана стара система, але не побудована нова. Громадяни платять податки, але змушені додатково платити за базові медичні послуги. Сфера охорони здоров'я недофінансована, зарплата багатьох лікарів мінімальна, фахівці виїжджають за кордон цілими сім'ями. Перш ніж говорити про реінтеграцію, необхідно забезпечити жителів підконтрольної Україні території гідною медициною. І орієнтуватися в цьому можна на моделі пострадянських країн і Туреччини. Такі заяви у програмі "Официальный разговор" телеканалу "Дом" зробив кардіохірург і директор Інституту серця Борис Тодуров.

Цей випуск програми записувався на полях першого Міжнародного інвестиційного форуму "Південна стратегія розвитку", який тривав 10-11 червня на Арабатській Стрілці в Херсонській області.

Ведучий програми — Олег Борисов.

— У своєму виступі на форумі ви говорили про медичні проблеми Херсонщини. Це відсутність наукових медичних установ, відсутність бази професійної освіти. Більшість із наявних медустанов побудована 30-40 років тому. З чим, на вашу думку, це пов'язано?

— На сьогодні в Україні існує 15 державних медичних університетів. І, на жаль, Херсонська область не входить в ті області, які мають свій медуніверситет. Так склалося історично. Для прикладу можу сказати, що в Туреччині, яка за населенням приблизно вдвічі більша, ніж Україна, на сьогодні функціонують 95 медичних університетів.

— У Туреччині теж були дуже важкі часи. Яким чином вони зламали цю систему? Звідки банально брали гроші?

— Було державне замовлення на кадри, на медичні послуги. Була створена система державного страхування, державного забезпечення цих клінік. І завдяки цьому Туреччина сьогодні має те, що вона має.

На жаль, в Україні не було стратегії державного розвитку медичної освіти. Крім того, до сьогоднішнього дня продовжують скорочуватися деякі медичні університети. І мені трохи дико чути про те, що державна політика сьогодні буде направлена в Україні на скорочення вишів. У нас тепер є велика проблема з підготовкою кадрів.

Скажімо, Херсонська область забезпечена лікарями на 60% в середньому.

— І з чим це пов'язано? Знову ж, з нестачею фінансів?

— Це пов'язано з тим, що немає державної стратегії розвитку медичної галузі, в цілому. У нас досі немає державних страхових компаній. У нас досі немає закону про загальнообов'язкове державне медичне страхування. У нас немає багато чого економічного з цього напряму, навіть немає тарифів, розрахованих за нормальною формулою. У нас навіть немає затвердженої нормальної формули розрахунку тарифів. І ми вже багато років про це кричимо, говоримо та вимагаємо, щоб це було зроблено. На жаль, досі цього ніхто не робить.

Досі в Україні відсоток з держбюджету, який виділяється на медицину, — менше ніж 5%. Хоча у всіх розвинених країнах — це мінімум 7-11%, або як в Англії — 12%.

А без адекватного фінансування не розвивається ані наука, ані освітня програма, і тим паче клінічні галузі.

— І що робити?

— Думаю, що першочергове завдання, яке ми повинні собі поставити — це медичне забезпечення жителів України. Це має стояти на першому місці. Бо на сьогодні це дуже-дуже велика проблема. Люди продовжують платити великі гроші за елементарні медичні послуги.

Національна служба здоров'я України (НСЗУ) не сплачує сьогодні в більшості клінік достатньої кількості грошей, щоб ці клініки виживали, просто виживали. На сьогодні зарплати лікарів починаються від 5 тис. грн в провідних установах. 5-7 тис. — це самі розумієте, не є кроком до розвитку медицини в цілому.

Ми сьогодні втрачаємо тисячі лікарів, вже підготовлених висококваліфікованих кандидатів, докторів наук, які просто їдуть до інших держав.

— Ви пропонуєте для Херсонської області комплексний проєкт зі створення наукової бази, багатофункціональної клініки, університету для підготовки кадрів. За прикладом проєкту в Маріуполі. Це однозначно сприятиме реінтеграції, залученню жителів окупованих територій...

— Звичайно, ми ставимо завдання показати, що тут краще, ніж сьогодні в Криму. Ми хочемо показати, що сьогодні в Маріуполі буде краще, ніж в Донецьку. Безсумнівно, така політична задача стоїть.

Але я б хотів повернутися до прикладної задачі.

Давайте спочатку забезпечимо жителів нашої країни, всієї країни тією медичною допомогою, яку вони сьогодні повинні отримати в цивілізованому світі, в нормальній розвиненій європейській країні.

— Чи чує президент? Чи чує центральна влада? Чи спілкуєтеся, доносите свої ідеї та стратегію, про яку ви говорили?

— У мене немає контакту з президентом. Він не радиться зі мною. Напевно, не повинен. У нього є свої радники.

Не почули міністра охорони здоров'я Максима Степанова, на жаль, який просив у цьому році виконати закон. А є закон, ухвалений ще попередньою владою, про те, що на медицину потрібно витрачати з бюджету 5% мінімум. Не був виконаний закон. Не витратили ті гроші, які мали витратити за законом.

Тому нам здається, що все ж не дуже нас чують. Я не кажу там конкретно хтось, але в цілому влада. Поки нас не чують.

— Чи є взаємодія з новим міністром охорони здоров'я Віктором Ляшком?

— Я знайомий з ним тільки телефоном. Ми спілкувалися тільки в телефонному режимі. У мене ще не було особистої зустрічі, тому я не можу нічого поки сказати. Я поки можу говорити тільки про ті речі, про які знаю.

— Давайте тоді визначимо, наприклад, три тези, що важливо зробити на законодавчому рівні зараз народним депутатам, Кабінету міністрів України, можливо, особисто президенту.

— Тяжке питання. Бо на законодавчому рівні вже були ухвалені ті закони, які поламали стару систему, а нову так і не створили. Ці закони досі існують: закон про автономізацію, закон про децентралізацію, закон про так звані державні гарантії з оплати медичних послуг.

Ці закони не працюють. Тобто їх ухвалили. Змусили більшість медичних установ перейти на казенні підприємства, перевели на нову форму оплати, а цю оплату не забезпечили.

Як сьогодні виправити це все? Ну, напевно, якось радикально. Треба скасовувати те, що ухвалено мертвонародженим і ухвалювати нові закони. Зокрема за формою власності медичних закладів, бо така тотальна децентралізація внесла хаос просто в організацію. Немає управлінської вертикалі. Немає загальної політики. Немає стратегії розвитку. Кожен регіон розвивається сам, у відриві від якоїсь центральної політики розвитку всієї медицини в Україні.

Є основні напрями, які потрібно сьогодні забезпечити, — це освітня програма, це медичні університети, це підготовка кадрів, це зарплата лікарів, яка сьогодні не утримує лікарів в Україні. Молоді люди виїжджають з України. Медсестри їдуть цілими сім'ями...

Ось випуск медучилища — і 80% може виїхати до Польщі. Вони з першого курсу вже вивчають польську мову, а це молоді дівчата, яким треба було б в Україні народжувати дітей та жити в Україні, приносити користь своїй країні, а вони їдуть цілими сім'ями туди.

Тому поки ці основні питання — економічні, кадрові, політичні (зокрема політичні, бо медицина — це свого роду теж політика) — не будуть вирішені, на жаль, не зрушиться з мертвої точки проблема медичного обслуговування.

Ну, фінанси — це зрозуміло. Ми сьогодні всі з вами платимо податки. І ви податки платите, і я. І теоретично за ці податки держава зобов'язана нам дати повноцінну безкоштовну медичну допомогу. Це було продекларовано всіма законами. Її не існує. Який висновок? Значить, недостатньо фінансування.

Недостатньо тих 4%, які сьогодні є в бюджеті. Потрібно 7%. Як Ердоган в Туреччині зробив. Ердоган тримається при владі завдяки своїм соціальним програмам. Ердоган будує клініки на 3 тис. ліжок в Анкарі. Державна клініка — 1,1 млн кв. м (!), де все безкоштовно для громадян країни. Безкоштовна навіть пересадка печінки, пересадка серця, пересадка нирок. Повністю покривається державною страховкою. Ось вам уся політика.

Тому придумувати особливо немає чого. Візьміть ось пострадянські країни, або такі країни як Туреччина — візьміть цю модель. Модель підготовки кадрів, фінансування, страхування, будівництва, впровадження нових технологій.

Чотири-п'ять пунктів основних — і ви за три роки можете вирішити всі проблеми в медицині України. Поки ще є старі кадри, поки ще є, кому працювати.

---

Всі новини форуму "Південна стратегія розвитку" — у спецрозділі "Форум на Арабатській Стрілці"