Що чекає недобудови та "хрущовки": "Неофициальный разговор" із куратором будівельної сфери у ВР Оленою Шуляк

Олена Шуляк — народна депутатка України, заступниця керівника депутатської фракції "Слуга народу". Є куратором програми "Велике будівництво". У минулому Олена — підприємець, топменеджерка з питань нерухомості та будівництва.

"Якщо у двох словах, я дуже хочу, щоб в Україні будівництво було сучасним і здійснювалося за міжнародними правилами. Тому що зараз ми бачимо неякісне житло, бачимо жахливі забудови. І не бачимо використання у будівництві інноваційних технологій, матеріалів. Мій фокус уваги — це як раз зробити українське будівництво сучасним ", — позначила Шуляк свої завдання в парламенті.

З чим було пов'язано рішення йти в політику? Яким має бути сучасне будівництво в Україні? Що робити зі старим житловим фондом? Про це і не тільки Олена Шуляк розповіла у програмі "Неофициальный разговор" телеканалу "Дом".

Захистити людей, які інвестують у новобудови

— У сфері будівництва багато корупційних складових, багато мафіозних структур. Як вам вдається з цим впоратися?

— Так, корупція в будівництві колосальна. Іноді до 30% від собівартості будівництва можуть становити різні корупційні платежі — починаючи від моменту виділення ділянки у власність, закінчуючи отриманням документів на введення об'єкта в експлуатацію. На кожному етапі забудовника можуть очікувати корупційні моменти, які псують життя інвестору і не роблять бізнес комфортним.

Перше, що ми зробили в парламенті, — ухвалили закон, завдяки йому в Україні вже впроваджена Єдина державна електронна система у сфері будівництва. Зараз в ній працюють тисячі учасників, внесені тисячі дозвільних документів. Скористатися цією інформацією можуть звичайні люди — зайти на сайт і подивитися: на яку ділянку видаються документи, на яку не видаються.

Вже є відкриті реєстри всього, що будується, їх можна подивитися. Але ми хочемо до цієї системи обов'язково додати ще й адресний реєстр, реєстр нерухомості. Якщо буде необхідність, ми готові в цьому реєстрі нерухомості зазначати пам'ятники нашої культурної спадщини як місцевого рівня, так і національного значення. Все це має бути в електронному вигляді та з широким доступом для громадян.

— Виступаючи нещодавно на форумі "Україна 30. Інфраструктура", ви говорили про необхідність захисту інвесторів на первинному ринку нерухомості. Як плануєте захищати людей, які вкладають гроші у квартири на етапі зведення будинку?

— Багато років ми говоримо про цю проблему, багато років по всій Україні виростають якісь недобудови, в які українці вкладають гроші, але не отримують свої квартири з різних причин.

Зараз у Верховній Раді ми зареєстрували законопроєкт, який вирішує три ключові моменти:

• перше — тепер буде неможливо купити квартиру в будинку, який зводиться без документів;
• друге — подвійні, потрійні, п'ятірні перепродажі майбутніх об'єктів нерухомості будуть неможливі завдяки введенню публічного реєстру для цих квартир;
• третє — буде передбачений гарантований фонд, в ньому будуть квартири, які можна буде продавати до моменту введення будинку в експлуатацію. Це здійснюється для того, що якщо раптом щось трапиться з забудовником, завжди буде такий резерв, який можна продати, отримати гроші та добудувати безпосередньо цей будинок.

— Чи означає це, що тепер, якщо я хочу купити нову квартиру та вкладаю в це гроші, я буду захищена? І мені не доведеться виходити на мітинги, акції протестів, якщо будинок не добудують?

— Звісно. Зрозуміло, що цей законопроєкт не вирішує проблему вже наявних довгобудів. Але такими об'єктами зараз займається міжвідомча комісія, яка створена при уряді. Її очолюють два представники Міністерства розвитку громад та регіонів, а також представник Міністерства внутрішніх справ. І на цій комісії кожен об'єкт розглядається індивідуально, з усіма його проблемами. І ми максимально допомагаємо: десь допомагаємо отримати документи на землю, десь дозвільні документи, десь займаємося під'єднанням до комунальних мереж. Тому що люди від безвиході живуть у таких будинках, живуть у жахливих умовах, іноді змушені опалювати приміщення дровами.

Майбутнє "хрущовок"

— Також на форумі "Україна 30. Інфраструктура" ви говорили про оновлення старого житлового фонду. А як можна оновити ці "сірі коробки" радянських часів?

— Є старий фонд, який можна оновити, провести певну реконструкцію і зробити дуже комфортне житло.

А є старий фонд, який належить до аварійного, і такі будинки повинні бути знесенні. А на їх місці з'явиться вже нове комфортне житло. І необов'язково це мають бути висотні будівлі, а то ми вже звикли, що ці "свічки" як гриби ростуть.

Але для всього цього необхідно нове законодавство. З 2006 року в Україні діє закон "Про комплексну реконструкцію кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду". Закон начебто є, і після його ухвалення у 2006 році деякі українці зареєстрували у своїх "хрущовках" всіх-всіх родичів, щоб отримати потім нове житло.

Але минули десятиліття, і ми бачимо, що тисячі "хрущовок" як стояли, так вони й стоять. Тільки в Києві їх 3 000, а по всій Україні понад 6 000.

І це говорить про те, що закон є, але механізм, який в ньому закладений, не працює. Тому потрібно переглядати повністю все законодавство і прописувати механізми, що працюють. Зараз ця робота здійснюється профільним міністерством. Ми в цьому році хочемо активно приєднатися до цієї проблематики, щоб новий законопроєкт був внесений до парламенту, проголосований, підписаний президентом і став справжнім законом.

Щоб як в Барселоні

— Ви напевно вивчали європейський досвід. Там теж було застаріле житло, як вони розв'язували цю проблему?

— Проблему потрібно розділити на дві частини.

Є проблема технічна — що технічно можливо реконструювати будинки. Ми це бачимо в Східній Німеччині, в країнах Балтії. І реконструйовані будинки прекрасні, вони задовольняють всі потреби.

А є законодавча частина. Вона в різних країнах по-різному прописана. Наприклад, сьогодні в Україні все-таки більшість є власниками свого житла. А ось у Німеччині не самі люди є власниками, а керуюча компанія.

Тому для України потрібні дієві механізми, які б дали юридичну можливість людей виселити з цих старих будинків, надати постійне або тимчасове житло на період реконструкції. Мають бути механізми, які б зробили так, щоб інвестору було зручно і комфортно заходити в такі проєкти, щоб інвестор був захищений, щоб завтра щось не відбулося й у нього не забрали об'єкти реконструкції.

— А яке місто Європи або США вам найбільше подобається, і що б ви хотіли з його досвіду реалізувати в Україні?

— Я дуже люблю Барселону. Мені тут подобається, як гармонійно співіснують історична частина міста з сучасною. І дуже б хотілося, щоб і в Києві був нарешті якийсь план забудови. Тому що ми зараз живемо за генпланом, який розроблявся у 1997 році. І зрозуміло, що тоді ніхто не знав, що буде у 2021 році, скільки буде тут жителів, скільки буде автомобілів. І тому ми часто отримуємо якусь хаотичну забудову. Тому в Києві немає тієї стрункості, як у Барселони.

Немає нічого поганого в тому, що в центрі Києві щось будується. Питання в тому, як будується. Коли іноді нові будівлі не вписуються в історичний центр, в обличчя нашого міста. А іноді прямо в центрі стоять недобудови.

Наприклад, Гостиний двір на Подолі. Він з 2013 року стоїть без вікон, без дверей, без даху. Тобто восьмий рік в центрі міста стоїть незрозуміла конструкція з незрозумілим майбутнім. Зараз Фонд держмайна повернув цю будівлю до державної власності. І мені здається, що саме кияни мають вирішувати, що тут буде. Зараз з приводу цієї будівлі є певні перипетії між Міністерством культури та Київською міською державною адміністрацією, вони то підписують якісь меморандуми про співпрацю, то не підписують. Мінкульт хоче, щоб тут все-таки точно було визначено місце культурного розвитку киян, щоб це був якийсь культурний центр або музей. Ось я б, як киянка, не відмовилася б від музею сучасного мистецтва: у нас дуже багато гідних творців, про яких ми дуже мало знаємо.

І Мінкульт проти того, щоб влада Києва займалася цим об'єктом. Тому що немає впевненості на 100%, що у центрі Подолу, в серці нашого міста, в історичній місцевості, не виросте черговий торговий розважальний центр.

Я б хотіла, щоб у всіх наших містах була актуальна містобудівна документація, яка б відповідала духу та часу, і взагалі щоби були стратегії розвитку міст. Щоб у кожного міста були зрозумілі правила, в яких було б прописано навіть, які балкони можна робити, а які не можна. А зараз таких правил немає, зараз немає ніяких стандартів. Тому ми й бачимо різні вивіски на будинках, різні підходи до оформлення вхідних груп — одні фарбують зеленим кольором, інші синім, перший поверх викупили та встановили якісь конструкції. А всі ці речі впливають на вигляд міста.

Зараз триває реформа децентралізації. Створено понад тисяча об'єднаних територіальних громад, які на своїх територіях можуть визначати ці правила.

Гендерне питання

— Будівництво — це ніби чоловіча територія. А ви така тендітна, красива жінка. Чи виникали якісь гендерні питання, коли ви увірвалися у чоловічу тему?

— Зараз тема гендеру дуже модна. Ми бачимо, що багато жінок підтримують інших жінок, проводять навчальні семінари, лекції тощо. І навіть на рівні парламенту є певні ініціативи, наприклад, коли ми говоримо про квоту жінок, які повинні брати участь у виборах.

Але в моєму житті так склалося (напевно, просто пощастило), що моїм роботодавцям було все одно — чоловік ти чи жінка. Оцінка давалася за показниками ефективності, результативності. І жодним чином твоя стать не впливала на заробітну плату. Зробив добре роботу — у тебе висока заробітна плата, не зробив — з тобою попрощалися. Я не стикалася з проблемою, коли не можна зайняти якийсь пост через те, що я жінка.

Але буде неправильно сказати, що якщо у мене в житті цього не було, то в інших жінок так само. Ми розуміємо, що проблема ця є. І це показує статистика, і відгуки. Проблема все-таки є: коли жінки можуть менше заробляти, не можуть отримати певні посади.

Думаю, це залежить від культури виховання. Як тебе виховують у сім'ї, що відбувається з тобою в школі... І з часом Україна потихеньку прийде до того, коли жінка на всіх рівнях буде сприйматися нарівні з чоловіком.

Переломний 2014-й

— Ви займалися успішним бізнесом. А навіщо пішли в політику?

— Дійсно, коли ти успішний бізнесмен, коли у тебе нормальна кар'єра, ти займаєшся улюбленою справою, навіщо йти в політику та намагатися щось змінювати? Для мене переломним став 2014 рік. Того року 19 березня ми сиділи з чоловіком, донькою, і дуже серйозно обговорювали питання — де ми будемо жити, в якій країні, в Україні чи за кордоном? Ми могли вибрати будь-яку іншу країну, наше матеріальне становище дозволяло. Але ми вирішили однозначно — Україна.

І коли ти вже розумієш, що живеш тут, твоя дитина живе тут, тоді ухвалили рішення, що потрібно бути частиною якихось змін в країні. Що потрібно робити трохи більше і намагатися впливати через якісь політичні процеси. Мій перший похід у політику був невдалим, я намагалася балотуватися до Київської міської ради. Але у 2014 році у мене не вийшло.

Потім була політична сила "Слуга народу". І зараз мені це дає можливість займатися улюбленою справою. І Україна гідна того, щоб тут будувалися красиві, комфортні будівлі.

— Але зараз вам складніше, і відповідальність більше. Тому що, крім того, що потрібно робити справу, потрібно ще реабілітувати інститут влади серед людей.

— Тут потрібно визначитися: або ти будеш робити справу, або ти будеш реабілітувати владу за всі помилки, які ми не робили. Я за те, щоб робити справу.

Приклад, як робити справу — це Запорізький міст. Він стоїть там майже 20 років, 410 млн дол. витратили на будівництво, а він стоїть як пам'ятник корупції та недобудовам. Коли ти робиш справу, то вже наприкінці 2020 року його частина була відкрита, мостом поїхав автомобільний транспорт. Ось Кременчуцький міст будується, і я впевнена в тому, що його побудують.

І ось такими справами, напевно, можна і реабілітувати інститут влади перед людьми. І тоді видно, що відбувалося з 2014 року — як люди, які були в політиці, займалися більше популізмом, ніж реальними справами.