Що чекає на ринок праці в Україні: "Официальный разговор" з Тимофієм Миловановим

Пандемія коронавірусу вплинула на ринок праці як в усьому світі, так і в Україні. Автоматизація роботи призвела до великого розриву оплати праці.

Як із цим боротися і як буде розвиватися ринок праці надалі — розповів президент Київської школи економіки, радник голови Офісу президента Тимофій Милованов у програмі "Официальный разговор" телеканалу "Дом".

Ведуча — Анна Нитченко.

— Як ви оцінюєте ринок праці в Україні?

— Є одна постійна тенденція зміни ринку, яка впливає на нас усіх, і є друга — пов’язана з пандемією. Пандемія, можливо, навіть підштовхнула першу частину. Про що йдеться?

Що відбувається в усьому світі й в Україні теж? Роботи, які посередині перебувають, якими більшість із нас займається, — вони починають зникати.

Вони діляться на дві категорії. Частина стає більш рутинною, а частина — автоматизується. І те, що не автоматизується, потрапляє до категорії простих робіт. Проблема в тому, що ці прості роботи взагалі не оплачуються. І дуже багато людей можуть їх робити, тому що вони рутинні.

А ось ці високотехнологічні роботи — за них платять дуже добре, але майже немає людей, які готові працювати з тими моделями, з тим обладнанням. Потрібно дуже багато вчитися, бути дійсно творчою, неординарною особистістю, мати зв’язки, мати дуже гарні навички спілкування з людьми, бути психологом. Тобто там потрібен повноцінний набір.

— Як держава може зменшити цей розрив?

— Потрібно, щоб ринок був меншим і щоб більшість людей потрапляла на новий ринок. Це дуже складне завдання. Тому що воно вимагає і професійної освіти, й підтримки людей, які не змогли перейти до цього ринку, і цілісний підхід у трансформації.

Наприклад, візьмемо шахту, яка не є прибутковою. Все місто може бути навколо цієї шахти побудоване. Якщо її просто закрити, місто помре, люди залишаться без роботи. Але не так просто всіх людей навчити, дати їм нові навички й усе місто трансформувати, наприклад, в якийсь абсолютно новий високотехнологічний хаб. Це займає десятиліття.

Можливо, комусь доведеться переїхати до іншого міста, де є робота. Можливо, хтось не хоче переїжджати. Можливо, у батька й матері, й у дитини різні вподобання й різні навички. Той собі знайде роботу в одному місті, а той — в іншому. Як із цим бути?

Це дуже складна комплексна проблема. І ми, як держава, відкладаємо її розв'язання. Ми говоримо: "Нумо ми візьмемо гроші й виділимо на виплату зарплат". Але від того, що ми цього року заплатили й у наступному заплатимо зарплати, шахта не стане прибуткова.

Проблема просто відсувається. Крім того, ми втрачаємо час. Тому що людина, якій, наприклад, 30 років, — через 5 років їй буде 35. Вона за ці 5 років могла б опанувати нову професію, отримати нову професію.

— Восени в Україні очікується новий сплеск коронавірусу. Ми знову будемо йти в онлайн. Яким чином короткострокові питання зараз розв'язувати?

— Другий фактор, який відбувається на ринку праці, — що пандемія підштовхує цей поділ. Той, хто може працювати високотехнологічно, хто вільний і для нього не важливо перебувати на місці, може робити свою роботу деінде. Пандемія та дистанційка підкреслює і прискорює цей процес.

— А влада як реагує?

— Влада реагує декількома речами. Наприклад, ми бачимо багато хорошого в Міністерстві цифрової трансформації. Спеціальний режим "Дія City". Він сприятиме створенню більшої кількості компаній, які будуть займатися новими високотехнологічними речами. Цей режим більше стосується творчих галузей. Там є аспекти та підтримка для освіти. Тобто створюється спеціальний режим для того, щоб компанії займалися освітою.

Сьогодні ресурси освітні є. Не всі знають, де ними користуватися, де їх знайти та що собі вибрати. Ось із цим є проблема. Але освітніх ресурсів в онлайні багато. Держава повинна створювати більше можливостей і для приватного бізнесу, і для держави. Міністерство цифрової трансформації робить проривні речі для того, щоб люди самі менше витрачали час на такого типу дії. Щоб документи можна було в телефоні робити, а не вручну писати.

— Як ви вважаєте, в цьому контексті що змінюється для жителів тимчасово окупованих територій України? Такий перехід до онлайн.

— Дає їм більше можливостей. Це мені так здається. У кожного, звичайно, своя ситуація. Це мені легко говорити, що онлайн став краще, тут з Києва, з вами, стоячи зі студії, коли у нас є інтернет, коли у нас є камери, коли у нас є світло. Навколо сценаристи, дизайнери, гримери. А якщо у людини немає доступу до інтернету, то це проблема.

Держава разом з компаніями повинні забезпечити доступ до технологій. А далі люди можуть через онлайн робити якісь нові речі, які, якби не пандемія, робилися офлайн.

Але знайти ці можливості не так просто. Тому знову буде поляризація. Хтось знайде ці можливості й буде добре заробляти. А хтось залишиться на узбіччі. Тому тут держава повинна більше займатися пропагандою здорового способу роботи. Говорити: "Є такі можливості, є такі програми". Тому що хороші компанії шукають людей.

— Чого чекати восени? В якому стані буде наша економіка, наш дохід?

— Економіка буде зараз у хорошому стані. Ціни на міжнародних ринках високі для нашого експорту. Це наші металурги, аграрії досить добре заробляють. Це означає, що податки будуть надходити до бюджету.

Які у нас є ризики? У нас ризик, що міжнародні ціни на наші товари, які ми експортуємо, впадуть. Це колись станеться, тому що вони зараз на дуже високому рівні. Я не думаю, що це станеться восени. Я думаю, що це станеться за рік-півтора. Але до цього теж треба бути готовими.

— Наша держава готова?

— Наразі готова, тому що у нас великі резерви в Національному банку. Але нам потрібно продовжувати поводитися відповідально. Знаєте, жити згідно з достатками. Тому що легко, коли дуже хороша ситуація, витратити гроші, а потім, коли стане гірше, виявиться, що "на чорний день" нічого не залишилося. Для цього є резерви Національного банку. Вони зараз високі.

У нас є кілька викликів локального характеру. Виплати за боргами у вересні великі. Але ми їх пройдемо. Тому що додаткові 2,7 млрд дол. від МВФ зайдуть до українських резервів.

Звичайно, у нас є опалювальний сезон. Опалювальний сезон — це завжди виклик і для людей, і для економіки. Але знову ж таки треба, щоб енергетична система була готова. Щоб був закачаний газ до сховища енергоджерела, джерела енергії всі були відремонтовані та готові.