Що дають резолюції Генасамблеї ООН щодо Криму: "5 вопросов" із аналітиком "КримSOS" Євгеном Ярошенком

Третій комітет Генеральної асамблеї ООН затвердив проєкт оновленої резолюції щодо окупованого Росією Криму. Вкотре там наголошується на проблемі незаконної окупації півострова.

Що це означає для України та чи чекати на нові санкції проти РФ від міжнародних партнерів — розповів аналітик "КримSOS" Євген Ярошенко у програмі "5 вопросов" телеканалу "Дом".

Ведучий — Олег Борисов.

— Що означає ця чергова резолюція щодо Криму? Яку юридичну силу вона має?

— Почну з відповіді про юридичну силу цих резолюцій. Це вже шоста резолюція, проєкт якої Україна просуває на рівні Генеральної асамблеї ООН. На відміну від резолюції Ради безпеки ООН, яка має обов’язкову юридичну силу, ці документи мають рекомендаційний характер. Тобто за недотримання резолюцій Генеральної асамблеї ООН держави не несуть жодної юридичної відповідальності.

Однак применшувати значення цих резолюцій не варто, як мінімум, з деяких причин. По-перше, резолюція Генеральної асамблеї відображає позицію всієї світової громадськості щодо того чи іншого питання. У черговій резолюції Генеральної асамблеї ООН зазначено, що Крим — це Україна, Автономна Республіка Крим та місто Севастополь є тимчасово окупованими територіями, Росія — держава-окупант, яка має якісь зобов’язання за нормами міжнародного права, і вона їх порушує. Відповідно, резолюція Генеральної асамблеї ООН є тим інструментом, який допомагає Україні та всьому цивілізованому світу показувати, що саме щодо питання Криму в резолюціях відображено позицію всієї світової громадськості.

Крім того, дуже важко посперечатися з легітимністю таких резолюцій, оскільки, якщо в Раді безпеки представлено 15 держав, де деякі, 5 держав, можуть заблокувати документ, то в Генеральній асамблеї ООН всі 183 держави мають рівні права, мають рівний голос, тому Генеральна асамблея ООН є найрепрезентативнішим міжнародним майданчиком із усіх можливих.

— Чи можна на основі цієї резолюції посилювати санкції проти Росії, якщо вона має лише рекомендаційний характер?

— Так вийшло, що через право вето у Раді безпеки не можна ухвалити санкції проти Російської Федерації як порушника міжнародного порядку. Однак це не заважає на багатосторонній основі, в односторонньому порядку ухвалювати дипломатичні, економічні чи інші санкції проти Російської Федерації та осіб, які причетні до грубих порушень прав людини.

Дійсно, так зроблено систему ООН, так розподілено голоси постійних членів Ради безпеки ООН, що не так багато механізмів, які в межах ООН можна використовувати та які обов’язково матимуть юридичну силу. Проте ніщо не заважає державам Європи, США, Канади, Австралії, Японії, Швейцарії запроваджувати санкції за чергове порушення прав людини у Криму.

Прикладом таких санкцій може бути рішення, яке було кілька тижнів тому проти восьми осіб, які причетні до політичних переслідувань. Туди увійшли, зокрема, троє скандальних так званих кримських суддів, які переслідували і українських моряків, і "Свідків Єгових", і кримських татар, і були причетні до багатьох резонансних політичних справ.

— При цьому в Криму тривають переслідування кримських татар — арешт адвоката Едема Семедляєва, Нарімана Джеляла та багатьох інших. Чи бачать це ЄС та ООН, чи вони щось робитимуть?

— Ознайомившись із проєктом резолюції, яку затвердив 3-й Комітет Генеральної асамблеї ООН, яку, ймовірно, сама Генеральна асамблея ООН затвердить через місяць, я там помітив, зокрема, Нарімана Джеляла. Для порівняння, минулого року там було лише два прізвища політв’язнів — це Емір-Усеїн Куку та Сервер Мустафаєв.

У цій резолюції ще були згадані Наріман Джелял, Владислав Єсипенко та Галина Долгопола. Це означає, що на найвищому, міжнародному рівні ці імена звучать. Чим більше публічності цих імен, тим легше Україні та правозахисним організаціям проводити адвокацію на захист. Також у всіх резолюціях Генеральної асамблеї ООН є вимоги до генерального секретаря ООН, щоби він щороку перед Генасамблеєю звітував про ті дії, які були здійснені для виконання цієї резолюції. Наприклад, після завершення чергової сесії генеральний секретар ООН готує доповідь про ситуацію з правами людини, де роз’яснюється, як кожен пункт резолюції вдалося втілити та що завадило втіленню того чи іншого пункту.

— Рефат Чубаров каже, що затримання кримських татар — це метод окупаційної влади, за допомогою якого вона залякує людей. Як ви в організації "КримSOS" сприймаєте ці затримання?

— Є дуже багато хвиль обшуків, затримань, вироків під різними приводами. Якщо в 2014-2015 роках це були активісти Меджлісу, яких масово переслідували у "справі 26 лютого", то пізніше з’явилися так звані "справи Хізб-ут Тахрір", коли після застосування антитерористичного законодавства Російської Федерації понад 70 кримських татар опинилися за ґратами.

Останні три роки тривають затримання "Свідків Єгових", бо Верховний суд Російської Федерації визнав цю релігійну групу екстремістською організацією. Паралельно з 2016 року періодично відбуваються затримання так званих українських диверсантів — це коли люди викликають певні підозри у російських силовиків, і ці підозри призводять до того, що їм підкидають боєприпаси, якісь заборонені речовини, катують їх дуже жорстоко, зокрема за допомогою електроструму, і змушують зізнатися, що вони працювали на українську розвідку, готували чергову диверсію. Далеко не треба ходити — той самий журналіст Владислав Єсипенко, якого в березні таким чином затримали, або ж Наріман Джелял і брати Ахтемови, яких у вересні цього року викрали, і в результаті тортур змусили зізнатися в тому, в чому їх звинувачували.