Чого очікувати від військ РФ біля українських кордонів і в Криму: інтерв'ю з представником ГУР Вадимом Скібіцьким

Російська Федерація продовжує стягувати військову техніку до кордону з Україною. У Кремлі заявили, що техніку перекидають виключно заради навчань. Але в Офісі президента України так не вважають.

Відразу ж після появи інформації про рух російської техніки Володимир Зеленський проводить велику таємну нараду.

"У президента була велика нарада. На якій були присутні вісім генералів, всі наші військові, які мають до цього відношення, всі наші розвідки", — повідомив секретар РНБО Олексій Данилов.

Станом на 30 березня уздовж державного кордону України та тимчасово окупованих територій Донбасу та Криму перебувають 28 батальйонів тактичних груп противника. Про це з трибуни Верховної Ради заявив головнокомандувач Збройних сил України Руслан Хомчак. Він додав, що базуються військові в Брянській, Воронезькій, Ростовській областях і на території тимчасово окупованого Криму. На непідконтрольних ділянках країни зосереджено близько 61 тис. російських військових.

Навіщо Росія стягує війська і техніку до українського кордону й чи варто Україні боятися — про це у програмі "На самом деле: Крым" телеканалу "Дом" говоримо з Вадимом Скібіцьким, представником Головного управління розвідки Міністерства оборони України.

Ведучий програми — Дмитро Сіманський.

— Мені здається, що з 2015 року не було ось такого масштабу напруги на всьому периметрі нашого кордону.

— Так, дійсно, ті заходи, які зараз проводять Збройні сили РФ, вони нетипові, й особливо нетипові саме для зимового періоду навчання Збройних сил РФ. Зазвичай такі масштабні заходи відпрацьовуються восени, на кінець навчального року, коли проводяться стратегічні навчання, командно-штабні навчання різних масштабів із залучення військ. А нинішній стан справ є нетиповим.

— З одного боку, багато хто зараз намагається ситуацію максимально загострити та розгойдати. А є інша позиція: все нормально, нічого надзвичайного не відбувається. Істина, як завжди, десь посередині?

— Насамперед, ми повинні звернутися до наших керівних документів. Якщо ми говоримо про Стратегію національної безпеки, якщо ми говоримо про Стратегію воєнної безпеки, там чітко прописано, що нарощування угруповань російських військ біля нашого кордону — це вже загроза. Відповідно, цей рівень загрози може бути або вищим, або нижчим.

Ми зараз спостерігаємо якраз підвищення рівня цієї воєнної загрози для безпеки нашої країни.

Насамперед, ми бачимо переміщення військ, бачимо масштабні заходи бойової оперативної підготовки, бачимо посилення розвідувальної діяльності проти нашої країни. І ми бачимо, що до наших кордонів перекидаються батальйони тактичної групи, війська з інших регіонів РФ.

Ми бачимо, як у багато разів нарощується угруповання в Криму, бачимо ті ж самі десантні кораблі РФ, які зараз йдуть в Чорне море з Північного флоту, з Балтійського флоту. Це, звичайно, несе загрозу.

— І це виглядає навіть демонстративно певною мірою. Немає такого відчуття?

— На першому етапі це трохи було приховано російською стороною. Після того, як ми почали оголошувати цю інформацію, доводити її не тільки до нашої спільноти, а й до наших партнерів у Європі — РФ змінила тон, і почала говорити, що це у нас контрольні заходи, це перевірка, це навчання. Але я повторюся — це нетипово, саме для зимового періоду навчання Збройних сил РФ.

— Ми, Україна, наші розвідувальні служби, наші спецслужби — ми взагалі в змозі добре стежити за тим, що відбувається в Росії?

— Після 2014 року дуже багато змінилося в розвідувальній спільноті нашої країни. По-перше, у нас є новий закон про розвідку. У нас є Комітет з питань розвідки, і у нас реально є сьогодні розвідувальна спільнота, яка може координувати свою діяльність. Крім того, за останні три роки ми значно посилилися завдяки новим засобам розвідки різного рівня. Ну, і, звичайно ж, це дуже активна робота з нашими партнерами, з якими ми, згідно з законом і взагалі згідно з необхідністю, ділимося інформацією. Перш за все, розвідувальною інформацією.

Крім того, військова розвідка України використовує стандарти НАТО, тому ми вже говоримо з партнерами однією мовою. У прямому сенсі — англійською мовою. У широкому — ми розуміємо методологію, яка використовується, ми розуміємо, що таке для нас зараз розвідувальні ознаки, і, відповідно, наша розвідувальна оцінка виходить тепер однією мовою, в одному векторі з партнерами.

— Тоді питання щодо взаємодії. Та інформація, яку отримує вище керівництво нашої країни, Збройних сил — якою мірою це ваша заслуга, а якою мірою заслуга партнерів? Наприклад, ось британський літак "прасував" небо біля адмінкордону з Кримом.

— Треба говорити про причини — чому він "прасував". Тому що це в кінцевому підсумку є результатом нашої спільної роботи. І завдяки цьому, зокрема, ми бачимо всі переміщення РФ. Ця інформація — вона не тільки наша, а вже інформація наших союзників, ми з ними ділимося. І наші оцінки вже, по суті, спільні. Це найголовніше для розвідувальних спільнот.

— З одного боку ми бачимо масоване військове приготування Росії, з іншого боку — пацифізм України, в якій не відбувається жодних навчань, ніяких військових зборів... Нічого такого у нас не відбувається в публічному просторі. Це нормально? Це логічно?

— Збройні сили України, розвідувальні та інші служби відпрацьовують всі питання, які потрібно відпрацьовувати для цього. Це й розвідувальна оцінка, це й підвищення бойової готовності, це й перевірка мобілізаційних ресурсів. Тобто всі заходи, які потрібно зробити, — країна робить.

— Ударну десантну бригаду перекинули до Криму. Чи означає це конкретні приготування з боку Криму? Тому що ударний — це не просто повітряно-десантний.

— Я більше скажу. По суті в Криму знаходиться майже вся 7-я десантно-штурмова дивізія. Це Південний військовий округ. Вони зайшли спочатку в Крим для проведення навчань, відпрацювали навчання, провели заходи з висадки десанту, з використання великих десантних кораблів.

Висаджувалися вони на Опуку (мис в Криму, розташований на півдні Керченського півострова, — ред.).

Опук зараз — найголовніший полігон, який використовує РФ для всіх родів і видів військ. І зараз ми спостерігаємо концентрацію військ на Опуці та ще на двох полігонах в Криму, де зосереджуються і десантні війська, і мотострільці Південного військового округу, артилерійські підрозділи. Тобто, по суті, створюється угруповання в окупованому Криму.

Крім того, вони відпрацювали й не один раз питання висунення з полігонів. Всі питання щодо переміщення, приведення до бойової готовності, швидкого переміщення до перешийка Росія вже відпрацювала.

— Інформаційна складова війни: ви помічаєте тут приготування Росії? Не пропагандистські, а саме в інформаційному компоненті?

— Ви правильно сказали про інформаційні заходи. Якщо ми говоримо про класику підготовки, наприклад, стратегічної наступальної операції, то першим пунктом у Збройних силах Росії говориться так: це завоювання переваги в інформаційному просторі.

Інформаційний простір — це з точки зору росіян означає задушити противника в інформаційному полі. Тобто нав'язати точку зору, і, відповідно, потім використовувати це вже для досягнення успіху.

Так, дійсно, інформаційна складова на сьогодні дуже сильна. Вона спрямована і на дискредитацію нашого керівництва, на дискредитацію Збройних сил, це істерія, в якій росіяни говорять про те, що Україна готується завоювати Крим, повернути Донбас, що це буде те ж саме, що робив Азербайджан в Нагірному Карабасі. Тобто інформаційний фон і взагалі інформаційне поле зараз дуже активно використовується Росією, до того ж не тільки в нашій країні, а й за кордоном.

— Чи можна в XXI столітті повторити те, що росіяни робили в Майнілі, або німці робили в Гляйвіце?

— Ви говорите про провокації. Можна. Якщо Росія захоче зробити провокацію, вона це зробить.

— Але XXI століття.

— Той й що? А інформаційні вкидання, про які ми говоримо: про "загиблого хлопчика", про "розіпнутих дітей" тощо. Це ж теж перевірка нашої спільноти, громадської думки на те, як буде реагувати населення України на такі заходи.

Звичайно ж, тут додається кіберпростір. Це нові форми та методи протистояння, які на ті часи просто були відсутні. Але Росія активно їх використовує. І, крім того, потрібно ще зазначити, що РФ останнім часом намагається не повторюватися. І якщо ми говоримо про те, що було у 2014-2015 роках, це не обов'язково буде застосовуватися сьогодні.

І ми бачимо ці нові підходи. Наприклад, приватні військові компанії типу ПВК "Вагнер", меседжі про "захист громадян Росії", які з російськими паспортами перебувають на окупованих територіях Луганська і Донецька.

— У зв'язку з тим, що ми бачимо в Криму і про заяви росіян "прорвати водну блокаду" півострова. Наскільки ймовірний цей прорив, скільки часу російським військам знадобиться, щоб дістатися до Каховського водозабору на материковій Україні?

— Ну, дивлячись якими силами йти, але дуже швидко. Особливо, якщо це будуть повітряні сили, або десант, підкріплений армійською авіацією. До речі, армійська авіація вже перекинута теж в окупований Крим.

Але ми не виключаємо і цей сценарій. Тому що ситуація з водою в Криму зараз плачевна, і, відповідно, цей привід може бути використаний режимом Путіна для того, щоб провести якусь операцію.

— Я розумію, що це жахливе питання, але... Скільки реально ми зможемо захищати від Чонгара, або від Каланчака до Каховського водозабору?

— Це буде залежати від тієї операції, яку проводитимуть росіяни. Якщо це буде просто десантна операція із захопленням наших стратегічних об'єктів — це одне. Якщо це буде більш широкомасштабна операція із захопленням вже більших територій і утриманням — це вже зовсім інший розклад.

— Час, два, три?

— Це може бути доба, дві доби. Це буде залежати ще від наших резервів, які будуть підходити. Але якщо взяти реально, то це пряма агресія, і це окупація нових територій нашої держави.