Украина наш дом

Частина людей повертається на окуповану Луганщину — з чим вони зіткнулися: інтерв'ю з главою Луганської ОВА Сергієм Гайдаєм

Сергій Гайдай. Скріншот відео: kanaldom.tv

Понад сотню дітей, позбавлених батьківського піклування, вивезли окупанти з Луганської області до РФ. Їхня подальша доля невідома. Про це сьогодні, 9 серпня, в ефірі марафону "Говорить Україна" телеканалів "Дом" та UA повідомив глава Луганської обласної військової адміністрації Сергій Гайдай.

Він також прокоментував ситуацію у регіоні. Гайдай зазначив, що частина людей, яка повертається до міст тимчасово окупованої Луганської області, бачать повністю зруйновані населені пункти та їдуть назад. Глава ОВА наголосив, що регіону випало важке завдання — стримувати максимальну кількість військ РФ, і він її виконав.

— Розкажіть про ситуацію у Сєвєродонецьку.

— Частина людей поверталася. Це не лише стосується Сєвєродонецька. Це стосується загалом міст окупованої Луганщини. Хтось хотів перевірити своє житло. Хтось порахував, що жити в гуртожитках чи хоспісах набагато гірше, ніж жити у своїх будинках, квартирах. В усіх різна мотивація.

Не так багато людей вертаються, але такі є.

Коли вони повертаються, то прозрівають від усього того, що вони бачать.

По-перше, побачити практично зруйновані міста, на прикладі Сєвєродонецька, не просто пригнічує. Адже місто останнім часом почало розвиватися, почали з'являтися спортивні майданчики, цілі комплекси, нові комунальні служби. Ми почали закладати будівництво парків. Тобто місто та область загалом почали розвиватися.

Коли люди виїжджали з-під обстрілу, вони бачили локальні проблеми. А повернулися вони до повністю зруйнованого міста.

У місті немає централізованого опалення та водопостачання. Є проблеми із каналізацією. І ті, хто повертається, пробувши якийсь час, їдуть знову.

— Ви говорили раніше, що окупований Сєвєродонецьк не зможе перезимувати. Якою є ситуація в інших містах Луганської області?

— На території Луганської області, де проходила активна фаза бойових дій, росіяни за кілька місяців постійних обстрілів знищили критичну інфраструктуру. Це стосується не лише опалення. Це стосується всього: водопостачання, газу, каналізації, теплопостачання. Все було повністю знищено.

В смт Білогорівка знищили інфраструктуру водопостачання "Попаснянського райводоканалу", магістральні газові труби. Але проблема не так у магістральних трубах. Якщо докласти зусиль і витратити чималі гроші, то до міст підвести газ можна. Основна проблема — розведення всередині міст. Куди пускати газ? Куди пускати воду? Усе розірвано, все розбито.

Наші ремонтники героїчно протягом трьох-чотирьох місяців під обстрілами виїжджали та лагодили, просто з якихось шматків намагалися щось полагодити.

Найпростіше — відновити електрику. Але окупаційна влада відновлює їх неправильно. Це має йти через підстанції. А вони просто кидають прямо дроти [до будинків]. Це закінчиться пожежами — горітимуть проводки та трансформаторні будки.

— Що відбувається із шахтами? Примусова мобілізація, що продовжується на території Луганської області, призвела до того, що фактично нема кому працювати в луганських шахтах.

— У нас є інформація від працівників про прецеденти, коли спеціально звільняють людей із шахт, щоб вони не світилися, як чоловіки, які працюють. Їх тихенько ночами привозять відкачувати воду. Тому що якщо перервати процес відкачування води із шахт, їх буде затоплено повністю. Їх уже потім не відновити.

З огляду на те, що протягом п'яти місяців наступу російської армії в основному кидали свіжомобілізованих, як гарматне м'ясо, то втрати там просто колосальні. І працювати на шахтах на сьогоднішні вже практично нема кому. Я маю на увазі чоловіків, які цю роботу можуть виконати.

— Ви казали, що російська армія чинить тиск на Луганщині, щоб позбавити Збройні сили України можливості посилити інші напрямки. А наскільки успішними є ці дії на кордоні Луганської та Донецької областей з боку російських окупантів?

— Ситуативно, локально вони можуть мати успіх. Але вони можуть просунутися на 500 метрів чи кілометр. Але цей успіх може бути на день. Потім їх вибивають назад, і наші військові повертаються на ті позиції, з яких відійшли. Бо таки сили нерівні.

Проте про який успіх можна говорити, якщо ще два тижні тому окупанти заявляли, що вони там просто з наскоку пролетіли Луганську область і підуть далі на Слов'янськ, Соледар, Бахмут Донецької області. На сьогодні Бахмут вони не взяли. Слов'янськ, на мою думку, навіть уже поки що відмовилися брати. Та й на Луганщині таки на околицях відбуваються бойові дії.

Досі де-юре усю Луганську область вони не окупували.

— Ви повідомляли про те, що російські загарбники намагаються організувати до Росії депортацію дітей-сиріт та позбавлених батьківського піклування з тимчасово окупованих територій Луганської області. Про які цифри на сьогодні ми можемо говорити?

— Поки що у нас немає точної інформації. Але це все-таки більше сотні дітей. Буде добре, якщо причиною вивезення є те, що вони не в змозі забезпечувати роботу санаторіїв та інтернатів.

Але ми вже розуміємо, що з себе представляє Росія. Ми знаємо про воєнні злочини, які Росія влаштовує на території України. І я не виключу і той варіант, що вони просто з наших дітей спробують сформувати загони “Юнармії”, які потім також використовуватимуть згодом як гарматне м'ясо у війні проти будь-якої країни.

Адже росіяни йдуть чітко шляхом нацизму. Ми бачимо, що вони роблять у нас, які тортури над військовополоненими чинять. Ми бачимо, що знищується, як у 1939 році, нацистською Німеччиною, література про Україну чи українською мовою. Забороняють говорити українською та забороняють навчатися за українською системою освіти. Це є конкретний геноцид української нації. Тому я не виключаю варіант, що дітей будуть використовувати страшним чином.

— Як ви вважаєте, коли можлива деокупація Луганської області?

— Російська Федерація — величезна махіна. Потенціал, хоч і застарілої техніки, але в рази більший, ніж у нас. І людський ресурс теж у рази більший, ніж у нас. Хоч би шо там не було, хоч вони війну ще не оголошують, але прихована мобілізація йде, і постачання нових мобілізованих чи резервістів поки що не припиняються.

Все ж таки треба розуміти, що лінія фронту у нас величезна і наступати — так, ми можемо, але чим це закінчиться? Колосальними втратами? А нам насамперед треба зберегти якраз бійців.

Потроху приходить до нас західне озброєння. Ми бачимо добрі результати роботи цієї зброї. Все це чудово, але цієї кількості явно недостатньо для того, щоб ми могли на всіх напрямках зупинити наступ росіян.

Луганській області, на жаль, дісталася колосально важка місія — стримувати максимальну кількість російських військ, не дати їм просуватися тими темпами, які вони собі намалювали. І Луганщина це виконала на 100%.

Першочергове завдання — це таки перерізати сухопутний коридор на півдні країни для того, щоб не було тих простих і легких логістичних шляхів Росії, щоб постачати на фронт запаси, нові резерви, боєкомплекти та техніку.

Тому говорити, що восени відбудеться деокупація, напевно, таки зарано. Але те, що після виконання завдання на півдні наші військові посиляться на фронтах Донецької та Луганської областей — це, звичайно, однозначно.

Плюс, давайте не забуватимемо, що західне озброєння до нас приходить не так, як би хотілося, не в тій кількості, але воно йде. Рано чи пізно ми будемо мати критичну масу, яка зможе вже досить легко зупиняти росіян. Тоді ми зможемо говорити про контрнаступи та деокупацію.

Прямий ефір