Боротьба українців проти Росії крізь віки: 5 фактів, які має знати кожен

250 років тому для України настали справді темні часи. Наприкінці XVIII століття російська імператриця Катерина ІІ закріпачила українських селян Лівобережжя. Але навіть тоді українці не підкорилися. Канал "Дом" пропонує дізнатися 5 історичних фактів про боротьбу українців проти Російської імперії.

1. Україну треба негайно звільнити від гніту колоніальної Росії та надати їй незалежність — така ідея з'явилася ще в 1780-ті роки. Група українських дворян з Новгород-Сіверського патріотичного гуртка були незадоволені політикою імператриці Катерини та попросили її відновити автономні козацькі формування. Після відмови вони послали до Берліна та Парижа з таємною місією Василя Капніста — письменника та представника давнього шляхетного роду з Полтавщини. Він вмовляв прусського короля і керівників молодої Французької республіки підтримати майбутні антиросійські повстання в Україні, але до українця не дослухалися. Втім, Капніст надихнув своїми волелюбними творами чимало інших борців за свободу. 

2. Відоме повстання декабристів 1825 року насправді було проукраїнським. Тоді у змову заради повалення царської влади вступили дві великі групи дворян, ветеранів війни 1812 року — "Північне товариство" в Петербурзі на чолі з Павлом Пестелем та "Південне" — на Київщині, яким керував нащадок давнього гетьманського роду Сергій Муравйов-Апостол. У той час як російські революціонери прагнули встановити жорстоку диктатуру без розділення імперії, українські хотіли надати волю всім слов'янським народам. Одразу після невдалого виступу північних декабристів на Сенатській площі Сергій Муравйов-Апостол підняв повстання у своєму Чернігівському полку та успішно взяв під контроль Васильків на Київщині. Втім, його сили були розбиті на шляху до Житомира і після цього спершу царська влада, а згодом і радянська, зробили все, аби стерти з історії друге повстання південних декабристів, і особливо — їхнє прагнення зробити Україну вільною. 

3. Українські селяни десятиліттями бунтували проти кріпацтва. Турбаївське повстання на Полтавщині тривало з 1789-го по 1793-й. Його учасники з кількох сіл обрали собі уряд за козацькими традиціями. 1803 року відбулося аналогічне повалення кріпацтва у десятках сіл Черкаського повіту. З 1813-го легендарний народний месник Устим Кармалюк протягом 20 років вів запеклу боротьбу проти поміщиків на Поділлі, надихаючи селян також на Волині та Київщині. 1819-го спалахнуло Чугуївське повстання, яке довелося придушувати особисто імперському міністру внутрішніх справ Олексію Аракчеєву з регулярним військом. 1855 року мешканці понад 500 сіл звільнили майже всю Київську губернію від імперської влади, створивши власні органи самоврядування. Це вилилося фактично у партизанську війну проти російських окупантів. На жаль, без політичних лідерів та координації визвольний рух селян XIX століття був зрештою придушений, але не забутий. 

4. 1848 року українці разом з поляками влаштували демократичний Майдан у Львові. Західні землі України тоді контролювала Австрійська імперія на чолі з давньою династією Габсбургів. Вона так само намагалася асимілювати східно-слов'янські народи, як і Російська. У травні 1848 року українці Львова створили Головну Руську Раду, яка вимагала серед іншого визнання української мови. В листопаді польська та українська молодь міста вийшла на протести проти імперської влади, створивши табір з барикадами на площі Ринок у Львові. Придушити це повстання змогла лише армія, вдавшись до масованого бомбардування центральних кварталів. Зрештою новий імператор Франц Йосиф І був змушений піти на поступки та надати українцям і полякам деяку автономію на демократичних принципах. І хоча потім австрійська монархія відібрала усі права назад, але так звана "Весна народів" у середині XIX століття зробила можливим створення Західноукраїнської Народної Республіки 60 років потому. 

5. Сполучені Штати слов'ян на чолі з українцями — така ідея, що зараз здається фантастичною, циркулювала серед членів таємного Кирило-Мефодіївського товариства у 1840-х. Його створили студенти та викладачі Київського та Харківського університетів, зокрема Микола Костомаров та Пантелеймон Куліш. Кирило-мефодіївці вважали, що Україна з її традиціями козацьких республік здатна повалити російську владу та організувати східнослов'янські народи в конфедерацію за зразком північноамериканських Штатів. Згодом до товариства приєднався і Тарас Шевченко, але його найбільше цікавило відновлення державності саме для України. Так чи інакше, український культурний спротив у різних спілках інтелектуалів не вщухав десятиліттями, навіть незважаючи на репресії. Зрештою він переріс у політичний рух та створення дійсно незалежної Української Народної Республіки на руїнах Російської імперії. 

Читайте також: Історія української мови: ТОП-5 цікавих фактів