Бій під Крутами: 5 фактів, які має знати кожен

Початок 1918 року. Війська більшовиків невпинно просувалися на Київ, столицю Української Народної Республіки. 29 січня на залізничній станції Крути, що на Чернігівщині, загарбникам дали відсіч київські курсанти.  Ця реальна історична подія згодом обросла міфами. Тож у "Ранку Вдома" назвали 5 основних та перевірених фактів про бій під Крутами.

1. Та "Битва за Київ" абсолютно точно була епізодом української війни за незалежність, а не російської громадянської війни, як це намагалися презентувати радянські історики. Ще в грудні 1917 року більшовики окупували Харків. Зібрали там з'їзд підставних делегатів та проголосили створення Соціалістичної Радянської Республіки. Сьогодні фахівці Інституту національної пам'яті порівнюють це зі штучним створенням так званих "ДНР" та "ЛНР" 2014 року. Тобто маріонеткових утворень Кремля для гібридної війни. 1917 року  новостворена УРСР миттєво оголосила війну Українській Народній Республіці, та саме від її імені більшовики й пішли на Київ. Водночас 22 січня 1918 року УНР проголосила повну незалежність від Росії. Але Володимир Ленін не визнав цього і наказав продовжувати наступ, знищуючи будь-який опір українців.

2. З більшовиками на станції "Крути" насправді билися не лише курсанти. Там було принаймні кількадесят членів Вільного козацтва — досвідчених ветеранів Першої світової війни, а також до 90 охоронців залізниці. Втім, більшу частину оборонців дійсно складали юнаки. 400 учнів Київської юнацької військової школи імені Богдана Хмельницького, а також приблизно 100 студентів з кількох київських навчальних закладів. Протистояли їм, за різними оцінками, від чотирьох до шести тисяч більшовиків під командуванням жорстокого революціонера Михайла Муравйова. Але чому УНР взагалі виставила на оборону Києва ледь навчених та погано озброєних курсантів? Бо керівництво нової держави не встигло подбати про формування армії, оскільки ще плекали ілюзії щодо намірів Леніна. Наявні боєздатні сили Гайдамацького кошу під командуванням Симона Петлюри в ті самі дні придушували більшовицькі повстання на заводі "Арсенал" всередині Києва. Тож для зовнішньої оборони столиці дійсно не вистачало воїнів. Довелося залучати зовсім юних добровольців.

3. Військовий героїзм української молоді в бою під Крутами якраз не міф. Вранці 29 січня позиції захисників атакували штурмові загони матросів Балтійського флоту — еліта тодішньої армії більшовиків. Курсанти відповіли шквальним вогнем та протягом кількох годин завдали противнику суттєвих втрат. Муравйов та його командири не очікували такого спротиву і кидали на штурм нові загони, але наступ щоразу захлинався. Переломив хід битви лише більшовицький бронепотяг. Хоча курсанти розібрали рейки на станції, важка машина змогла проїхати на іншу колію та обстріляла тил захисників. Контратаки результатів не дали, і студентська сотня зазнала важких втрат. Щоб не допустити оточення надвечір командувач українців Аверкій Гончаренко наказав відступати на Київ. Втім, вижили не всі.

4. Найбільш трагічною була доля одного українського взводу — юнкерів та гімназистів. Під час відступу юнаки втратили орієнтири й повернулися назад на станцію, яку вже контролювали більшовики. Їх роззброїли та взяли в полон. Розлючений втратами Муравйов не збирався дотримуватися Міжнародної конвенції 1907 року про закони та звичаї ведення війни, що забороняє жорстоке поводження з військовополоненими. За його наказом 27 українських студентів та школярів розстріляли. Причому достеменно відомо, що один з них — галичанин Григорій Піпський перед смертю заспівав Гімн України. Згодом більшовики зробили все, щоб стерти пам'ять про ці історичні події.

5. Хоча, на перший погляд, бій під Крутами був поразкою, насправді ж українці перемогли стратегічно. Історики вважають, що саме затримка більшовиків на підступах до Києва дозволила уряду УНР організувати безпечну евакуацію зі столиці та буквально за кілька днів підписати з Німеччиною, Австро-Угорщиною та їхніми союзниками Берестейський мир. Муравйов захопив українську столицю, але вже за місяць змушений був покинути її через військово-дипломатичний тиск з боку УНР та її нових союзниць. На початку березня 1918 року захисників Крут урочисто поховали на Аскольдовій могилі, і там з промовою виступив голова уряду УНР Михайло Грушевський. Через те, що він порівняв подвиг української молоді з сюжетом про 300 спартанців, народився міф про нібито триста загиблих курсантів під Крутами. Насправді ж, за сучасними оцінками, під Крутами загинуло до сотні захисників української незалежності, а от окупантів — якраз 300.

Читайте також: Дивовижна історія Чернігова: топ-5 фактів про місто