Безстрашні волонтери: як жителі Ірпеня допомагали у перші місяці війни

З перших днів окупації Ірпеня Тарас сів за кермо і став волонтером-перевізником. Місцева мешканка Людмила теж стала волонтерити. Про історії незламних українців, які допомагають попри все, йдеться у сюжеті "Ранку Вдома".

На початку війни ворог масово обстрілював Ірпінь зусібіч та з різної зброї, але це не зупинило Тараса. На свій страх та ризик чоловік вивозив незнайомих людей із захопленого населеного пункту на власному автомобілі.

"Там — літають літаки, там — горить Гостомель, там — вибухи, а тут на балкон виходить дівчина на дев'ятому місяці вагітності. Вона дуже довго не хотіла звідси їхати. Її вивезли через стоянку, не через міст, бо його було підірвано на другий день війни", — розповів Тарас.

На маршруті були десятки розстріляних авто, згадує волонтер-перевізник. Лежали уламки від бомб та снарядів. Автомобільні шини часом не витримували навантаження і тріскалися. Проте водії підтримували один одного, позичали запаски, адже потрібно було повертатися до зони бойових дій та рятувати людей.

"Їдеш центральною Соборною вулицею, і бачиш, як ідуть семеро людей і тягнуть тачку, в якій сидить не ходяча бабуся. Зупиняєшся, садиш усіх, довозиш до мосту і вертаєшся до свого маршруту. Або йдуть з дітьми і кажуть: "Та ми вже добіжимо", але може початися обстріл і ти вже нікуди не добіжиш", — згадує чоловік.

Свою родину Тарас вивіз з міста напочатку березня, коли в Ірпені вже йшли активні бої. Щойно він із дітьми перетнув Романівський міст, побачив евакуацію пораненого бійця. Тоді ж почався мінометний обстріл. На щастя, усі залишилися живі.

Місцева мешканка Людмила теж стала волонтерити. Її чоловік пішов захищати країну, а вона у підвалі власного будинку прихистила людей та готувала їжу нужденним. Свою кав'ярню жінка перетворила на гуманітарний штаб.

"Ми спочатку брали ящики і розносили людям по дворах. Пекли хлопцям на блокпости хліб, з гербами передавали", — розповідає вона.

До кав'ярні Людмили привозили їжу зі столиці. Їй віддавали продукти й місцеві, які евакуювалися. За харчами збиралися черги, люди йшли й під обстрілами, і в комендантську годину. Ворожі снаряди знищили кав'ярню Людмили, а вона сама змушена була виїхати до дітей. Нещодавно жінка повернулася до Ірпеня і має намір відбудувати заклад, який рятував людей від голоду під час окупації.

Читайте також: Волонтерський фронт: рятівниця тварин Лілія Ємельяненко