Украина наш дом

"Без зброї": як рестораторка Катя Терехова стала волонтеркою і створила центр для переселенців під Мукачевом

Учасниця чергового випуску проєкту "Без зброї" телеканалу "Дом" — Катя Терехова. До війни вона була відомою фахівницею у сфері ресторанного та клубного бізнесу. Зараз займається волонтерством.

Для Каті війна почалася ще 2014 року, адже народилася в Донецьку. Зараз вона очолює волонтерський штаб у Мукачеві. Допомагає понад 500 сім'ям, які змушені покинути свої домівки та переїхати в безпечніше місце. Разом зі своїми друзями волонтерка змогла створити не тільки штаб, а й прихисток для людей, які залишилися без житла.

У "Без зброї" Катя Терехова розповіла, як потрапила до Мукачево, як вдалося створити штаб і де бере натхнення.

Проєкт "Без зброї" про тих, хто від початку повномасштабної війни не взяв до рук зброю, але зміг так перебудувати своє життя, щоб бути максимально корисними країні.

Ведучий — Максим Тарапата.

Максим Тарапата прибув до Мукачева і привіз кілька сумок теплого одягу для дорослих. Про це напередодні зйомки попросила Катя Терехова. Саме таких речей бракує переселенцям, бо типова сім'я — окрім дітей це ще обоє їхніх батьків, а також бабуся з дідусем.

У селі Березинка, що за 3 кілометри від Мукачева, Катя організувала прихисток для переселенців і склад допомоги. Причому, вона сама евакуювалася до Мукачева з Києва 8 березня, а 9 березня в неї вже були ключі від приміщення для складу.

Приміщення було порожнє, тому Катя одразу ж попрямувала в будівельний магазин, щоб облаштувати своє нове місце роботи. Так з'явився Центр волонтерства та захисту HelpInMukachevo.

"На складі ми працюємо 6 днів на тиждень. 5 днів на тиждень ми видаємо допомогу сім'ям переселенців. Усі вони в нас зареєстровані, на кожну людину є анкета. Вони можуть до нас приходити раз на два тижні й отримати все, що є на цей момент на складі", — розповідає волонтерка.

Катя Терехова на складі допомоги

Так швидко зорієнтуватися в ситуації 43-річній Каті допоміг 22-річний менеджерський досвід в індустрії гостинності. Вона створювала та керувала ресторанами, нічними клубами та організовувала круті фестивалі.

"Тому після 24 лютого у мене не стояло питання — їхати з України, або лягати на диван і "вмирати", читаючи новини, і журячись, як мені жити далі. Я розуміла, що в мене є здібність допомагати, бо допомагати я почала ще 2014-го. Я народилася в Донецьку, тому для мене війна почалася ще 8 років тому. І маму свою я вивозила 2015 року вже з окупованого Донецька. І коли в мене запитують: що для тебе було найважчим у цій війні? Найважчим було рано вранці 24 лютого зайти в кімнату до мами та сказати їй, що почалася масштабна війна", — згадує вона.

Сьогодні Валентина (мама Каті) — головна помічниця доньки у волонтерстві. Вона відповідає за порядок на складі.

Валентина і Катя

У Березинці на базі старої школи, яка не працювала 8 років, Катя Терехова за підтримки друзів зробила капітальний ремонт і створила центр для переселенців. Зараз тут мешкають близько 60 осіб.

"У цій будівлі не було ні води, ні каналізації, ми це все проклали. І звісно — заміна проводки, підлоги, вікна, стіни, опалення... Повністю все", — перелічила вона.

Але тут живуть не тільки переселенці. Катя Терехова якось у сусідньому селі познайомилася з Марією Іванівною. Жінка жила в занедбаній хаті, без будь-яких зручностей. Виявилося, що Марія Іванівна з Івано-Франківської області, щасливо жила з чоловіком, але три місяці тому він помер. А його діти від першого шлюбу вигнали жінку на вулицю, забравши квартиру. Так у поневіряннях вона опинилася в селі під Мукачевом.

А попереду зима, а колиба Марія Іванівни взагалі для зимівлі не придатна.

"Найстрашніше, що вона хотіла просто лягти в цьому будиночку в морози й замерзнути на смерть. Тому що безвихідь повна. І я забрала Марію Іванівну до нас у центр. Більш того, ми їй вибили вже кімнату в місцевому гуртожитку, зараз там робимо ремонт, а поки вона живе в нас у центрі для переселенців", — розповіла Катя.

Марія Іванівна та Максим Тарапата

"Куди я не зверталася, мені ніде не могли допомогти. І одна жінка пустила в той будинок пожити. Він був повністю занедбаний, стеля вже падала шматками. Найбільше я боялася дощів, бо все заливало. Раз на день мені приносили поїсти гречку і два шматочки хліба. Я цей хліб ділила на добу. Там був дикий виноград. Ось я так цей хліб із виноградом і їла. І я так жила майже три місяці. Мені так було важко, що я думала накласти на себе руки. І спасибі богові, з'явилася Катя", — ділиться жінка.

Будинок, у якому жила Марія Іванівна

Улюблене місце Каті в центрі переселенців та її гордість — кухня. Усе обладнання — з її київського ресторану.

"Через війну ми з подругою закрили в Києві наш ресторанчик, і це друге життя нашого обладнання. І я дуже рада, що воно таким чином працює і допомагає", — сказала волонтерка.

Також Катя Терехова допомагає в сусідньому селі Домбоки школі-інтернату, до якого в березні евакуювали 60 дітей і персонал інтернату "Довіра" з Дніпра. Тут Катя повністю поміняла електропроводку (вартість матеріалів і роботи — 500 тисяч гривень), замінила лампи на більш економне LED-освітлення, відремонтувала душові кімнати.

А ще Катя закупила 21 керамічний обігрівач на період, поки ремонтувала котельню.

"Котельня нам обійшлася всього в 6 тисяч гривень. Уявляєте? Просто знайшлися добрі люди, які безкоштовно дали дуже дорогі запчастини, які потрібно було замінити. І я оплатила тільки роботу зі встановлення", — уточнила волонтерка.

Цього разу до школи-інтернату Максим Тарапата і Катя Терехова привезли крупу та солодощі. А для дітей Максим розіграв цілу виставу, переодягнувшись у костюм пінгвіна. І "пінгвін" разом із дітлахами зробили поробки, які відправлять українським воїнам на фронт.

До війни друзі Каті бачили її в ролі барбершоперки або міністра соціальної політики.

"Але війна перекреслила слово "планування". Я нічого не планую. Я живу сьогоденням. Сьогодні мої плани — допомагати всім, до кого я можу дотягнутися", — резюмувала Катя Терехова.

Катя Терехова та Максим Тарапата
Катя Терехова

Попередні випуски "Без зброї":

Прямий ефір