"Без мене Україна впаде в депресію": інтерв'ю з Наталією Фаліон із "Лісапетного батальйону"

До студії "Ранку Вдома" завітав народний театр пісні "Лісапетний батальйон" та його керівниця Наталія Фаліон. Колективу виповнилося уже 30 років. Заслужена діячка культури України розповіла про концерт у Києві, смішні моменти за 30 років творчості та плани на майбутнє. У скороченому складі "Лісапетний батальйон" виконав у студії каналу "Дом" одну із своїх пісень.

Ведучі — Ірина Хоменко та Костя Октябрський.

— З чого почалася історія "Лісапетного батальйону"?

— "Батальйоном" ми стали на телевізійному проекті "Україна має талант". До того це був звичайний самодіяльний колектив "Бабине літо" в маленькому селі П'ятничани Львівської області. В кожному селі є художня самодіяльність, і у нас була. Але їм поталанило, бо туди прийшла я. Я їх зібрала в купу і зробила "лице". Тому іміджу ми досі не зраджуємо. Кардинально нічого з того часу не змінилося. Лише назва змінилася і люди нас побачили на великому екрані.

— За 30 років які події вам найбільше запам'яталися?

— Що завгодно було: на концерти запізнювалися, автобус ламався, спідниці падали і падали самі на сцені. Я якось руку на сцені зламала.

— Як пройшов ваш нещодавний концерт у столиці? 

— Дуже багато було молоді, я навіть здивувалася. Зазвичай мене люблять такі, як я. Бо вони в мені бачать себе. Був у нас на концерті Петя Чорний — я його знаю дуже багато років, він окраса кожного концерту. Був Коля Янченко — без нього і мене би не було. Він відкрив колектив. Коли всі вважали, що ми просто собі сільські жіночки, він сказав: "Наталко, тебе чекає майбутнє. Ти не маєш права співати тільки у своєму селі. Ти ще будеш за кордоном". А я тоді сміялася. Ще я для себе відкрила крутий гурт із Борисполя — The Кум. Шикарна в них пісня на злобу дня про російського Ваню.

— Чи змінився через війну ваш настрій, як артиста? Звідки берете сили на концерти? 

— Мій настрій, мої сили не зменшилися і не змінилися. Лише мене стало більше в Youtube, також зареєструвалася в TikTok — за два тижні назбирала 40 000 підписників. Там дуже велика аудиторія, а нам вона потрібна, бо концертів стало набагато менше. 

— Наскільки зараз у вас активна концертна діяльність?

— Раніше грали більше 300 концертів на рік. Наразі виступів мало, але людей треба підтримувати. Я працюю, тому що без мене Україна впаде в депресію. Раніше я писала сама всі пісні, тепер допомагає син. За час війни його талант стрімко розвився — на день по два-три вірші пише, почав створювати байки на злобу дня.

Читайте також: Людина без шкіри: про Василя Стуса розмовляємо з літераторкою Ольгою Пуніною