30 знакових книг Незалежності: "Утро Дома" з Олександрою Коваль

"30 знакових книг нашої Незалежності" — масштабний онлайнпроєкт, присвячений найвидатнішим українським творам та виданням, які побачили світ з 1991 до 2021 року. Під час голосування українці обрали 30 книг, виданих за часи незалежності, які вони вважають важливими.

Про мету проєкту та його подальший розвиток розповіла директорка Українського інституту книги Олександра Коваль в ефірі програми "Утро Дома".

Ведучі — Анастасія Касілова та Костянтин Октябрський.

— Проєкт називається "30 знакових книг нашої Незалежності". У чому мета цього проєкту, навіщо він створювався?

— Насамперед для того, щоб нагадати всім читачам і навіть, можливо, не читачам про те, що за роки незалежності в Україні видано близько 200 тис. книг. Зрозуміло, що орієнтуватися в такому досить великому морі не так просто, тому ми даємо певні маяки, дороговкази для того, щоб можна було звузити свій вибір.

Але це не головне. Головне — ще раз привернути увагу українців до читання. Ще раз позначити нашу незалежність, і що справді знакові книги були і я сподіваюся, що вони на багато років залишаться разом із нами.

— Хто був організатором проєкту?

— Цей проєкт виконувався в межах офіційної програми святкування 30-річчя Незалежності України. Він був ініційований Українським інститутом книги, директоркою якого я є, та Міністерством культури та інформаційної політики. Ми його вигадали ще навесні й розпочали активну фазу підготовки на початку літа.

Спочатку ми думали, що ми сформуємо довгий список книг шляхом опитування в Facebook. Ми запустили це опитування, у ньому взяли участь майже 1,5 тис. осіб, які надсилали свої пропозиції. Це було понад тисяча різних книг, найрізноманітніших. Стало очевидним, що з такого великого списку вибрати 30 буде неможливо.

Тому ми сформували експертну групу, і вже, власне, наші експерти, серед яких є відомі літературні критики, літературознавці, книгознавці, журналісти, публічні люди — ці 16 осіб взяли на себе відповідальність та сформували список зі 100 книг, який було виставлено на голосування.

Завданням цього проєкту було визначити ті книги, які залишили слід не лише на книжкових полицях чи бібліотеках, а слід в історії України. Які мали вплив і на розвиток літературного процесу, і на світоглядне сприйняття українців, які ці книги читали.

— Які книжки посіли перші три місця?

— На першому місці, з чималим відривом, перемогла книга Вахтанга Кіпіані "Справа Василя Стуса". Дуже показово, що понад 8 тис. осіб проголосували за цю книгу. Ми всі пам’ятаємо скандал, пов’язаний із її виходом та зі спробами заборонити. Очевидно, протестний дух відіграв свою роль у голосуванні, книги одразу побігли купувати, видавництва не встигали їх додруковувати. Але вже зараз, коли скандалу немає, книга продається теж дуже інтенсивно, і це теж дуже тішить. Це показує, що й такі серйозні книги, які майже всі складаються з матеріалів справи, стають популярними. На другому та третьому місці, дуже для мене прогнозовано, це книги Ліни Костенко: "Триста поезій" та "Записки українського самашедшого". Ви знаєте, Ліна Костенко — це єдина сучасна українська письменниця, ім’я якої в соціологічних опитуваннях, проведених Інститутом книги, досліджуючи читання, респонденти дуже впевнено називають як автора, з творчістю якого вони знайомі.

— Хто міг голосувати у цьому опитуванні?

— Будь-яка людина з України та з-за кордону могла зареєструватися або зайти через соцмережі, або через свою адресу електронної пошти та проголосувати.

Повний список переможців можна знайти на сайті Українського інституту книги або просто шукати у пошуковій системі "30 знакових книг Незалежності".

Там є ці результати. Всі книги з описом про що вони, з короткими анотаціями цікавими. Я не знаю, що робити далі із цими результатами. Хотілося б, щоби був якийсь розвиток цього проєкту.

— Яким може бути цей розвиток?

— Значну частину цих 30 книг видано після 2010 року, їх можна знайти в магазинах. А ті книги, які були видані у 1990-х чи 2000-х, їх, можливо, вже немає. Я вважаю, що варто замислитись над тим, щоб допомогти видавцям їх перевидати.

Що ми ще помітили — у топ-30 опинилися повні академічні зібрання творів українських класиків, які вперше без цензури вийшли саме за часів Незалежності. Це і Тарас Шевченко, і Леся Українка, видання якої ми підтримували, воно вийшло на початку цього року, і твори Василя Стуса, які були видані також на початку 1990-х років і з того часу не перевидавались, повні збірки я маю на увазі.

Мені спало на думку, що цілий величезний масив української класики, зокрема класики ХХ століття, так зване Розстріляне відродження, обов’язково треба повернути в обіг і саме у вигляді повних зборів творів. Це явно не комерційні видання, і тому держава має втрутитися та підтримувати ці видання.

— Серед цих 30 книг є дитячі?

— Так, є. Це "Абетка" Івана Малковича. "Абетка" — це унікальна книга, це було таке перше яскраве українське сонечко на тлі сірих радянських книг. Це розкішна книжка.