1,5 млн людей за 9 місяців війни: скільки разів Росія депортувала українців

Примусове переселення, вигнання чи висилки з постійного місця проживання — депортація. Росія здавна використовувала цей сценарій, як один з інструментів геноциду українського народу. І продовжує це робити зараз. Історичні факти про депортації нашого народу зараз та протягом минулих століть — тема сюжету "Ранку Вдома".

Від початку повномасштабної війни окупанти депортували в Росію понад 1,5 мільйона українців. Ще понад тисячу дітей, тільки за офіційними даними, примусово вивезли з тимчасово окупованих територій у РФ. Викрадення та депортація українських громадян — спосіб знищити українську націю, яким росіяни користуються уже три століття.

На початку XVIII століття тисячі депортованих українців примушували будувати Санкт-Петербург і прокладати Ладозький канал. Болотиста місцевість, брак їжі та знущання російських офіцерів-наглядачів вбило щонайменше 30% українців, що там гарували.

Друга хвиля депортації припала на 1711 рік. Османська імперія розбила Московську армію на березі річки Прут. Після поразки царю Петру I довелося забиратися з Правобережної України. Він видав наказ, яким зобов'язав усі правобережні козацькі полки перейти на Лівобережжя. Цивільних вивозили силоміць. Росіяни зруйнували усі населені пункти, за одну зиму на Лівобережжя вивезли від 100 до 200 тисяч українців. На нових місцях їх просто кинули напризволяще. Залишили без їжі та житла.

За правління Йосипа Сталіна депортація стала частиною державної політики. Спочатку з'явився термін "куркулі". Так більшовики називали заможних селян, які мали велике господарство та найманих робітників. У них примусово відбирали власність, а їх самих відправляли у заслання в табори чи просто розстрілювали. Сталін називав це розкуркуленням, під час якого до середини 1930-х років із різних українських регіонів на північ СРСР і в Сибір виселили близько 150 тисяч людей.

На початку Другої світової війни Радянський Союз окупував Західну Україну. Встановлення режиму Сталіна почалося з депортації. Лише з кінця 1939 року і протягом 1940 року із Західної України до Сибіру, Поволжя, Казахстану та на північ СРСР вивезли за різними підрахунками 20% населення. 

Наймасовішою стала хвиля депортації напередодні нападу Німеччини. За її організації відповідав особисто глава НКВС Лаврентій Берія. Людей виселяли цілими родинами та не давали часу на збори. Після фільтрації чоловіків здебільшого ув'язнювали та відправляли до таборів, де більшість із них загинула. Жінок і дітей вивозили до спецпоселень у найвіддаленіші регіони Радянського Союзу. Усього за місяць депортували близько 300 тисяч українців.

Операція "Захід" стала найбільш показовою депортацію після Другої світової війни. Мешканців сіл Західної України відправляли залізницею до Казахстану та віддалених районів Сибіру. Тих, хто не хотів їхати — розстрілювали. Так радянська влада боролася з визвольним рухом УПА. Усього за один день вивезли близько 80 тисяч українців.

Особливо методично росіяни знищували кримських татар. Від початку першої окупації Криму до кінця XIX століття кількість кримськотатарського населення півострова скоротилася з мільйона до 200 тисяч людей. За радянських часів утиски та репресії кримських татар продовжилися.

Найстрашніше сталося у 1944 році, коли Сталін оголосив усіх кримських татар зрадниками Батьківщини та наказав виселити їх із Криму. Україна, Латвія, Литва та Канада визнали депортацію кримських татар геноцидом. Росія знову розпочала репресії проти кримських татар після окупації Криму у 2014-му році.

Читайте також: Дитяча книга про депортацію із Криму: розмова з авторкою Наталією Смирновою